Наступне масове вимирання тварин може початися вже в 2100 році, коли концентрація вуглекислоти у водах океанів Землі перевищить критичну позначку і температури на планеті почнуть різко рости вгору, вважає геофізик, який опублікував статтю в журналі Science Advances.
“Я не кажу, що катастрофа станеться буквально завтра. Ми лише показали, що кругообіг вуглецю в природі стане нестабільним найближчим часом, і його поведінка буде неможливо передбачити, якщо ми продовжимо насичувати атмосферу і воду вуглекислотою. У минулому, подібні періоди нестабільності приводили до масових вимирань”, — заявив Деніел Ротман (Daniel Rothman) з Массачусетського технологічного інституту (США).
Вчені виділяють в історії життя на Землі п’ять найбільших масових вимирань видів. Найбільш значним вважається “велике” Пермське вимирання, коли зникло понад 95% всіх живих істот, що населяли планету, в тому числі химерних звіроящерів, близьких родичів предків ссавців, і цілого ряду морських тварин.
Два роки тому екологи заявили про те, що зараз на Землі відбувається нове, шосте масове вимирання тварин. За їхніми розрахунками, в епохи, що передували антропоцену – віку людини, кожні сто років зникало приблизно по два види ссавців на кожні десять тисяч існуючих на той час видів тварин. В XX і XXI століттях ця цифра зросла в 114 разів.
Ротман вважає, що наступне велике вимирання тварин, аналогічне за силою п’яти попередніх подій такого роду, може початися зовсім скоро, на початку наступного століття. Він прийшов до такого висновку, проаналізувавши те, як змінювалися умови на Землі незадовго до початку Пермського вимирання і його чотирьох “молодших братів”.
- Руйнівні торнадо пронеслися по американському штаті Міссісіпі
- Липень 2017 року став найтеплішим за 137 років
Головною спільною рисою всіх цих подій, як зауважив геофізик, було те, що початок кожного масового вимирання супроводжувався різкими змінами в концентрації СО2 в атмосфері і те, як відбувався обмін вуглецем між біосферою і неживою природою. Сліди цих змін, як зазначає вчений, можна легко помітити, як змінювалося співвідношення ізотопів вуглецю в породах тих часів.
Це міркування змусило Ротмана проаналізувати інші 30 випадків різких змін у частках ізотопів вуглецю, добре відомі всім геологам, і зіставити їх з тим, як змінювався вигляд флори і фауни Землі в ці епізоди часу.
Виявилося, що всі подібні флуктуації в частках вуглецю-12 і вуглецю-13 супроводжувалися вимираннями і різкими перебудовами екосистем, в тих випадках, якщо ці флуктуації концентрації ізотопів вуглецю були досить великими і слідували простою математичною формулою, яку вивів Ротман, аналізуючи зібрані ним дані.
Використовуючи цю формулу, вчений перевірив, чи загрожує масове вимирання Землі сьогодні. Виявилося, що подібна криза може початися дуже скоро, вже в 2100 році, коли концентрація вуглекислоти в океані досягне критичної позначки, причому це відбудеться навіть при виконанні Паризьких і Кіотських угод з клімату. При її досягненні екосистеми Землі більше не зможуть “перетравлювати” всю вуглекислоту і зберігати її надлишки на дні океану, в результаті чого кількість СО2 в атмосфері почне різко зростати.
Як підкреслює геолог, це не означає, що багато тварин відразу зникнуть з лиця Землі – процес вимирання може затягнутися на десятки або сотні тисяч років, за час яких швидкість зникнення видів зросте на кілька порядків. Тому у людства ще є час для того, щоб зупинити його наступ або хоча б знизити його масштаби.