Тільки в одному Чумацькому Шляху, за різними оцінками, може міститися від 100 до 400 мільярдів зірок. Потенційно біля кожної з них можуть знаходитися планети. Лише в спостережуваного нами Всесвіту може бути як мінімум два трильйони галактик, у кожній з яких містяться трильйони планет, що обертаються навколо сотень мільярдів зірок. І навіть якщо серед такої кількості планет, тих, що будуть здатні підтримувати життя, дуже і дуже мало, десь у Всесвіті все одно має бути розумне життя, крім нашого.
Підрахунки говорять, що якщо всього 0,1 відсотка планет тільки нашої галактики будуть потенційно життєпридатні, то йтиметься вже про близько один мільйон планет, на яких може бути життя. Такі розрахунки спонукали Нобелівського лауреата Енріко Фермі задатися питанням: «Ей, так де ж ви всі?». Це питання є передумовою до так званого парадоксу Фермі, і, на думку сучасних вчених, найбільш ймовірні відповіді на нього будуть пов’язані з самою людиною.
Є така гіпотеза — «Великий фільтр». Згідно з нею, до того моменту, як розумне життя зможе покинути межі свого рідного світу, йому необхідно подолати якусь стіну. Той самий Великий фільтр. Гіпотеза свідчить, що в глобальному еволюційному процесі є якісь перехідні моменти, які доведеться подолати будь-якій розумній цивілізації, щоб отримати можливість спілкування з іншими світами. Для деяких цивілізацій ці перехідні моменти можуть проходити на ранньому етапі життя, а в нашому випадку ми тільки наближаємося до цього моменту еволюції. З даного висновку можна зробити контрінтуїтивнийй висновок про те, що чим легше була наша еволюція до теперішнього часу, тим гірші шанси людства в майбутньому.
Взяти хоча б кліматичні зміни. Незалежно від того, чи вірите ви в них чи ні, якщо вони будуть пущені на самоплив, то в кінцевому підсумку знищать велику частину відомого нам життя на Землі. Останні 12 000 років або близько того клімат на планеті був напрочуд стабільним, що дозволило людській цивілізації розквітнути, перейшовши від сільського господарства до індустріалізації, яка за іронією долі може всіх нас і згубити.
В рамках недавніх досліджень було встановлено, які характерні риси і особливості живих видів найбільш ймовірно дозволять їм вижити в умовах планети, яка перехворіла на глобальні кліматичні зміни. Двома найбільш важливими особливостями є невибірковість і здатність до швидкого репродуктивного циклу.
Виходячи з цього, можна зробити висновок, що люди не будуть займати місце серед першорядних видів, що вижили. З цього також можна зробити й інший висновок: незважаючи на те, що події на інших планетах (ті самі перехідні періоди) можуть розвиватися по-іншому, існує велика ймовірність того, що на шляху життя, що існувала на цих планетах, виявилося стільки перешкод, що цивілізації в кінцевому підсумку не змогли їх подолати.
«У Всесвіті віком кілька мільярдів років, де зоряні системи розділені не лише простором, але і часом, цивілізації можуть з’являтися, розвиватися і в підсумку самоусуватися настільки швидко, що просто не встигають знайти собі подібних. Ми самі живемо у вік нового масового вимирання, яке тільки-тільки почалося. Нас чекає ще дуже багато смертей», — пише колумніст New York Magazine Девід Уоллес-Уеллс.
У багатьох інших мислителів є свої відповіді на парадокс Фермі. У певних випадках вони ще більш депресивні, ніж цей, в якихось менше. Наведемо кілька прикладів.
Андерс Сандберг, оксфордський астрофізик, член Астрономічної обсерваторії Белграда Мілан Циркович, а також Стюарт Армстронг, експерт з питань штучного інтелекту, вважають, що інопланетяни не вимерли, а просто перебувають у сплячці, чекаючи охолодження загального космічного фону Всесвіту.
Професор Зара Османова з Вільного університету Тбілісі вважає, що наші пошуки інопланетних мегаструктур рано чи пізно ще увінчаються деякими успіхами, тільки от шукаємо ми їх зовсім не в тих зірках, що потрібно. А шукати треба, на думку Османової, поруч з пульсарами.
Фізик Брайан Кокс передбачає свій варіант, в якому для інших позаземних цивілізацій справи могли закінчитися сумно, тому не виключена ймовірність, що вони можуть закінчитися так само і для нас.
«Чому б не припустити, що зростання науки та інженерії могло перевершити політичні і соціальні норми і звичаї, і все вийшло настільки з-під контролю, що призвело до катастрофи», — каже Кокс.
«Якщо розумне життя на іншій планеті, саме того не бажаючи, себе ж і знищило під натиском розвитку своїх технологій, то чому, власне, слід виключати можливість аналогічної долі для людства?»