Частина нашої ДНК досі нагадує про далеких родичів людства. Антропологи виявили невелику ділянку неандертальської ДНК, яка пов’язана з помітною різницею в розмірі потиличних часток мозку сучасних людей і, водночас, зі зниженим ризиком шизофренії. Про це повідомляє ScienceAlert.

Йдеться про крихітне видалення всього чотирьох «літер» ДНК на 14-й хромосомі. Люди, які несуть цю зміну, мають менший об’єм потиличних часток – ділянки в задній частині мозку, де розташована зорова кора. Водночас носії варіанту мають трохи нижчі шанси захворіти на шизофренію, але немає жодного зв’язку з загальними показниками інтелекту.
Як неандертальська ДНК впливає на мозок
На основі скам’янілих черепів давно відомо, що мозок неандертальців за об’ємом не поступався людському, а іноді навіть перевищував його. Однак форма черепа була іншою: у сучасних людей він більш кулястий, у неандертальців – видовжений спереду назад. Це натякає, що різнилися не лише форми кісток, а й розподіл мозкової тканини всередині.
Особливу увагу дослідники звернули на потиличні частки, де обробляється інформація від очей. Раніші роботи за формою внутрішньої порожнини черепа припускали, що в неандертальців ця зона могла бути пропорційно більшою, ніж у Homo sapiens. Але кістки дають лише непрямі підказки – щоб зрозуміти історію еволюції мозку глибше, треба аналізувати генетичні інструкції, за якими він формується.
Антропологи Гуго Цеберґ (Hugo Zeberg) та Свенте Паабо (Svante Pääbo) з Інституту еволюційної антропології товариства Макса Планка вирішили перевірити, чи успадкували сучасні люди неандертальські варіанти генів, пов’язані з розміром потиличної частки. Попередні дослідження геномів вказали на чотири ділянки ДНК, які впливають на об’єм цієї ділянки мозку.
Три з них зустрічаються серед населення Африки південніше Сахари. Натомість четверта – якраз те саме чотирибуквене видалення на 14-й хромосомі – виявлена лише за межами цієї регіональної групи.
Ця зміна розташована поблизу гена DAAM1, що бере участь у розвитку мозку. Дослідники припускають, що неандертальська ділянка може впливати на те, як працює DAAM1, і через це змінювати будову потиличних часток.
Сліди схрещування з неандертальцями
Відомо, що предки сучасних людей, які вийшли з Африки, схрещувалися з неандертальцями. Тому їхня ДНК у невеликій кількості збереглася в геномах людей у різних частинах світу. У більшості популяцій субсахарської Африки такі сліди майже відсутні.
Щоб з’ясувати походження варіанту, вчені порівняли його з давньою ДНК п’яти неандертальців і двох денисівців – іншої вимерлої лінії давніх людей. Усі п’ять неандертальців мали це саме видалення, тоді як у денисівців його не було.
Однак спільна зміна ще не доводить пряме успадкування саме від неандертальців: теоретично її могли отримати й вони, й ми від старішого спільного предка. Щоб перевірити це, дослідники вивчили ширшу ділянку геному навколо варіанту.
З покоління в покоління спадкові ділянки ДНК «перемішуються» через рекомбінацію, тож фрагменти від дуже давнього предка мають виглядати сильно подрібненими. Натомість тут виявили безперервний фрагмент приблизно з 60 000 нуклеотидів – набагато довший, ніж очікувалося б для такої давньої спадщини.
Це, за словами авторів, є вагомим свідченням того, що ділянка потрапила до геному сучасної людини відносно нещодавно – саме через схрещування з неандертальцями.
Менша потилична частка й ризик шизофренії
Найцікавіше, що вплив неандертальського варіанту на мозок виявився протилежним очікуванням. Хоча неандертальці, ймовірно, мали відносно більші потиличні частки, у сучасних людей наявність видалення пов’язана з меншим об’ємом цієї зони – приблизно на 0,85 кубічного сантиметра на кожну копію варіанту.
Автори вважають, що тут немає справжнього протиріччя. На анатомію мозку впливають десятки й сотні генів, а також інші чинники, зокрема розміри тіла й очей. Один-єдиний неандертальський варіант не обов’язково відтворює загальну будову мозку неандертальців – він лише вносить свій невеликий внесок у картину.
Щоб дізнатися, чи пов’язані ці анатомічні відмінності з роботою мозку, вчені звернулися до наявних баз генетичних даних Психіатричного геномного консорціуму, який вивчає спадкові фактори психічних розладів.
Аналіз показав: люди з цим варіантом мають трохи нижчу ймовірність розвитку шизофренії – приблизно на 5 відсотків менше на кожну копію. Для людей, які успадкували дві копії видалення, сумарне зниження ризику може сягати близько 10 відсотків.
Однак дослідникам не вдалося встановити, чи пов’язаний цей ефект саме зі зменшеним об’ємом потиличної частки. За однією з гіпотез, варіант впливає на формування мозку через ген DAAM1, але прямий зв’язок між будовою зорової ділянки й ризиком розладу поки що незрозумілий.
Розмір мозку не дорівнює інтелекту
Окремо вчені перевірили, чи пов’язаний неандертальський генетичний варіант з рівнем інтелекту чи успішністю навчання. Статистичного зв’язку майже не виявили: ні загальні когнітивні здібності, ні освітні досягнення суттєво не змінювалися залежно від наявності цього фрагмента ДНК.
Автори роботи підкреслюють, що такі результати застерігають від спокуси напряму ототожнювати розмір окремої ділянки мозку з когнітивними можливостями. Навіть помітні анатомічні відмінності можуть майже не позначатися на інтелекті, зате мати інші, малопомітні, але значущі ефекти – наприклад, на ризик психічних розладів.
Дослідження опубліковане в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences і демонструє, що спадщина неандертальців продовжує впливати на наш мозок – від його форми до ймовірності певних захворювань – навіть через десятки тисяч років після зникнення цих давніх людей.