Дослідження, проведене в Університеті Аалто, показало, що різні види любові активують різні ділянки мозку, причому любов до дітей викликає найбільш інтенсивну нейронну активність.
Використовуючи дані функціональної магнітно-резонансної томографії (фМРТ), дослідники проаналізували мозкову активність 55 батьків, які перебувають у стабільних стосунках, при уявленні різних сценаріїв, що описують шість типів любові. Встановлено, що любов до дітей найсильніше активує базальні ганглії, передню частину мозку, а також тім’яно-скроневі вузли в потиличній частині голови. Зокрема, стріатум, глибока частина мозку, виявився найбільш активним саме під час думок про любов до дітей, що не спостерігалося в інших типах любові.
Крім того, дослідники досліджували активацію мозку при любові до романтичних партнерів, друзів, незнайомців, домашніх тварин і природи. Виявилося, що любов до незнайомців викликає мінімальну активацію, тоді як любов до природи стимулює центри задоволення і візуальні зони мозку, оминаючи соціальні області. Цікаво, що власники домашніх тварин демонстрували підвищену активність мозку при уявленні сценаріїв, пов’язаних зі своїми улюбленцями, що вказує на специфічні нейронні відмінності між ними та людьми без тварин.
Ці результати підкреслюють, що розуміння нейронних механізмів любові може мати практичне значення не лише для філософії та психології, але й для розробки нових підходів до лікування психічних розладів, таких як проблеми з прив’язаністю або депресія. Дослідження, опубліковане в журналі Cerebral Cortex, є важливим кроком у вивченні складної природи людських емоцій і їхнього впливу на мозкову активність.