Американські вчені розробили технологію зберігання та обробки даних у молекулах ДНК, яка поєднує переваги традиційної електроніки і можливості довготривалого зберігання.
Дослідження зберігання даних у ДНК вже давно викликало інтерес науковців, з огляду на величезну ємність і тривалість збереження інформації, але до останнього часу ці технології не могли забезпечити виконання таких функцій, як запис, зчитування, видалення і перепрограмування даних. Вчені з Університету Північної Кароліни розробили полімерний матеріал, що дозволяє не лише зберігати дані, але й проводити обчислення та багаторазовий запис інформації, що робить цю технологію наближеною до сучасних електронних пристроїв.
Нова розробка ґрунтується на використанні спеціальних полімерних структур, які назвали дендриколоїдами. Ці полімери утворюють наноскопічні волокна з великою площею поверхні, на яких можна наносити молекули ДНК, що дозволяє зберігати величезні обсяги даних у компактній формі. Наприклад, дані з тисячі ноутбуків можуть бути збережені на ДНК розміром із невелику гумку на олівці. Крім того, нові матеріали дозволяють програмоване видалення, переписування та переміщення даних, що наближає цю технологію до можливостей традиційної електроніки.
Окрім високої ємності, ця система демонструє високу стійкість до пошкоджень і здатна зберігати інформацію протягом тисяч років. Випробування показали, що полімерні ДНК-сховища здатні навіть проводити прості обчислення, такі як розв’язування головоломок судоку або шахових задач, що робить їх перспективними для використання в обчислювальних процесах.