Учені дізналися, де сталося найпотужніше виверження вулкана сучасної геологічної епохи. Загальний обсяг виверження склав від 332 до 427 кубічних кілометрів.
Розташування кальдери Кікай на карті / © ru.wikipedia.org
Виверження вулканів мають вирішальне значення не тільки для геології планети, а й для її біології. Вони можуть мати величезний вплив на клімат, а отже, і на людей. Вчені досі сперечаються про те, яке значення мало виверження вулкана Тоба на острові Суматра 75 тисяч років тому, коли в повітря було викинуто близько 800 кубічних кілометрів вулканічного попелу.
Є думка, що ця подія вплинула на клімат усієї планети й навіть призвела до ефекту так званого пляшкового горлечка в наших предків – збідніння генофонду через дуже різке скорочення популяції (до кількох тисяч, сотень і навіть десятків особин, а іноді – одиниць). У нашій еволюційній історії справді був такий момент, коли африканська популяція Homo, що становила приблизно 100 тисяч осіб, одного разу скоротилася в 10 разів (хоча деякі дослідження заперечують і цей факт). Існують, утім, дослідження, що до Африки вулканічна зима не докотилася і не винна у винищенні наших предків.
У будь-якому разі вивчення вивержень вулканів у минулому – важливе завдання, щоб зрозуміти нашу власну історію та історію земної біоти взагалі. Крім того, це може бути корисним для прогнозування наслідків майбутніх вивержень.
- Вулкани можуть залишатися активними і небезпечними навіть через тисячі років після супервиверження
- Тетіс назвали причиною минулих похолодань
- Вчені: Тварини не володіють совістю
Дослідники з Університету Кобе (Японія) вивчили затоплену океаном кальдеру Кікай діаметром 19 кілометрів, розташовану біля островів Осумі в префектурі Кагосіма в Японії. Дослідження опубліковано в Journal of Volcanology and Geothermal Research.
Вчені провели сейсмічну зйомку, а також взяли проби донних відкладень навколо кальдери. Це дало їм змогу отримати досить детальну картину того, що відбувалося в цих краях тисячі років тому.
А все тому, що вулканічні викиди, що відклалися в морі, зберігаються набагато краще, ніж на суші, адже в останньому випадку вони руйнуються під впливом ерозії. Завдяки цьому вчені змогли провести комплексний стратиграфічний аналіз даних сейсмічної активності навколо кальдери, розділивши поверхневі шари товщиною понад 100 метрів на п’ять блоків. Так дослідники дізналися, що відкладення на дні океану та прилеглих островах мають однакове походження.
Проаналізувавши проби, вчені дійшли висновку, що 7300 років тому місцевий вулкан викинув у навколишнє середовище від 332 до 427 кубічних кілометрів продуктів виверження, які осіли на площі понад 4500 квадратних кілометрів навколо епіцентру. Усе це супроводжувалося обваленням підводної кальдери. Вчені вважають, що ця подія, мабуть, стала найбільшим виверженням вулкана, що сталося в голоцені – сучасній геологічній епосі, яка змінила плейстоцен приблизно 11 700 років тому.