Альберт Ейнштейн вважав походження магнітного поля Землі однією з п’яти найбільш важливих невирішених проблем фізики. Слабшання геомагнітного поля, яке простягається від ядра планети аж до самого космосу і вперше було виміряно 180 років тому, викликало побоювання у деяких учених, так як теоретично ослаблення магнітного поля планети до певної межі може призвести до загрози для всього живого.
Проте в новому дослідженні, проведеному вченими з Ізраїлю, показано, що ці побоювання марні: магнітне поле Землі протягом кількох останніх століть не слабшало у цілому, а лише флуктувало. Нові наукові дані, отримані в результаті аналізу давніх керамічних глечиків з Юдеї, вік яких добре відомий, демонструють характер змін інтенсивності магнітного поля нашої планети в період між 8-м і 2-м століттями до нашої ери, вказуючи на флуктуації інтенсивності магнітного поля, максимум якого було досягнуто у 8 столітті до нашої ери.
«Інтенсивність магнітного поля в 8 столітті до н. е. підтверджує попередні спостереження, зроблені нашою групою, щодо незвично потужного магнітного поля на початку залізного віку. Ми називаємо його «викидом Залізного віку» (Iron Age Spike), і він характеризується найбільшою інтенсивністю магнітного поля за останні 100000 років, – сказав провідний автор нового дослідження доктор Ерез Бен-Йозеф (Erez Ben-Yosef) з Інституту археології Тель-Авівського університету, Ізраїль. – Ці нові знахідки дозволяють зрозуміти причину спостережуваного сьогодні спаду інтенсивності магнітного поля Землі. Мабуть, цей спад не є унікальним явищем – інтенсивність магнітного поля нашої планети відчувала множинні спади і підйоми протягом минулих тисячоліть».