Палеогенетики проаналізували три нещодавно опубліковані геноми стародавніх людей з Кіпру, які проживали на цьому острові приблизно в 7600-6800 роках до нашої ери.
Отримані результати вказали на те, що близько 80 відсотків предків цих людей походили від популяції, генетично близької до населення центральної частини Малої Азії епохи докерамічного неоліту. Решту внеску в генофонд зробили люди, які походили від левантійських мисливців-збирачів епохи епіпалеоліту або ранніх землеробів. Як повідомляється в статті, опублікованій у журналі Scientific Reports, змішання двох груп, імовірно, датується часом між 14 і 10 тисячами років до нашої ери.
Кіпр досить далеко віддалений від материка, тому не дивно, що перші мисливці-збирачі дісталися до нього лише в середині XI тисячоліття до нашої ери, тобто в епоху епіпалеоліту. Археологічні дані вказують на те, що цими переселенцями могли бути вихідці з Леванту. Уже в першій половині IX тисячоліття до нашої ери на острові з’явилися поселення перших хліборобів, які культурно також були близькі до левантійського населення епохи докерамічного неоліту А. Крім того, вже з цього часу місцеве населення підтримувало контакти з Малою Азією, звідки, наприклад, походив знайдений на археологічних пам’ятках обсидіан.
Генетична історія найдавнішого населення Кіпру поки що залишається маловивченою. Однак 2022 року вчені опублікували три геноми, які належали людям із пам’ятки Кіссонерга-Мілуткія. Тепер Александрос Гераклідес (Alexandros Heraclides) з Європейського університету Кіпру спільно зі співвітчизником і колегами з Великої Британії та Греції представив результати аналізу ДНК цих давніх людей. За словами вчених, останки, які їх цікавлять, датуються пізнім докерамічним неолітом B – приблизно 7600-6800 роками до нашої ери.
Проведений аналіз показав, що, ймовірно, ці люди відбулися внаслідок змішання двох популяцій. Перша з них генетично схожа на населення докерамічного неоліту з центральної частини Малої Азії – можливо, воно мешкало десь у районі Лікаонської рівнини, що розташована на півдні Анатолійського плоскогір’я. На частку цієї популяції припадає близько 80 відсотків внеску в генофонд. Решту внеску, судячи з моделей, внесли люди, генетично схожі на епіпалеолітичних мисливців-збирачів із Леванту – носіїв натуфійської культури або їхні пізніші нащадки, які жили на початку епохи неоліту.
За розрахунками вчених, найімовірніше, що дві предкові популяції змішалися приблизно між 14 і 10 тисячами років до нашої ери. На їхню думку, землеробські групи з Анатолії переселилися на Кіпр, де змішалися з менш нечисленним населенням левантійського походження, що проживало там. Однак цей висновок поки що ґрунтується на даних лише з однієї археологічної пам’ятки. Можливо, в інших частинах Кіпру ситуація відрізнялася. Крім того, вчені зазначили, що теоретично вивчені стародавні жителі Кіпру могли походити з одного близькосхідного джерела, а не двох. Однак таке джерело залишається невідомим.