Вчені дедалі частіше виявляють, що навіть крихітні істоти, як павуки-скакунчики, здатні демонструвати складну поведінку, схожу на ознаки інтелекту.
Зазвичай, ми схильні асоціювати рівень інтелекту з розміром мозку: чим більше мозкової тканини, тим більше можливостей для розумових операцій. Це можна спостерігати у великих тварин, таких як люди, дельфіни чи примати. Однак нові дослідження показують, що маленькі створіння, зокрема павуки-скакунчики, можуть демонструвати надзвичайні пізнавальні здібності, які значно перевищують очікування від істот з настільки малим мозком. Це кидає виклик усталеним уявленням про те, що великий мозок є обов’язковою умовою для складної поведінки.
Павуки-скакунчики, такі як Phidippus audax, хоч і мають мозок розміром з шпилькову голівку, здатні планувати полювання, вирішувати завдання та навіть обманювати свою здобич. Вони використовують гострий зір — найгостріший серед істот такого розміру — для переслідування та полювання на здобич. На відміну від інших павуків, які використовують павутину для пасивного ловлення здобичі, скакунчики активно шукають ціль, вивчаючи її рухи й навіть вибудовують стратегії нападу.
Дослідження поведінки скакунчиків, особливо представників роду *Portia*, показали, що ці павуки здатні вибудовувати складні стратегії, враховуючи особливості кожного виду своєї здобичі. Наприклад, вони можуть використовувати різні тактики для полювання на павуків, що плетуть павутину, обманюючи їх за допомогою вібрацій шовкових ниток, що імітують рухи спійманих комах. У лабораторних експериментах павуки *Portia* демонстрували здатність планувати маршрути, щоб наблизитися до жертви, обходячи перешкоди та вибудовуючи обхідні шляхи.
Особливо вражаючі результати показали експерименти з уявним плануванням. Коли павуки спостерігали за двома об’єктами — одним зі здобиччю та іншим з листям, яке не становило інтересу, — вони безпомилково вибирали правильний шлях до їжі, навіть якщо цей шлях був непрямим і вимагав складних маневрів. Це свідчить про те, що павуки здатні створювати уявні “карти” свого середовища, що є ознакою високого рівня когнітивних здібностей.
Також цікаво, що павуки можуть адаптувати свої стратегії полювання в залежності від реакцій жертви. Якщо один підхід не спрацьовує, вони пробують інші варіанти, поки не знайдуть найефективніший. У цьому контексті павуки можуть навіть виявляти навички навчання, використовуючи минулий досвід для покращення своїх майбутніх дій.
Ще одним вражаючим аспектом когнітивних здібностей цих маленьких хижаків є здатність до “рахування”. Експерименти показали, що павуки *Portia* можуть відрізняти кількість об’єктів здобичі й реагувати відповідно. Коли вони бачили одну жертву, а потім знаходили двох, це викликало у них обережну поведінку, що свідчить про те, що павуки усвідомлюють кількісні зміни в своєму середовищі.
Отже, павуки-скакунчики демонструють складні форми поведінки, які зазвичай вважаються ознаками інтелекту в більших тварин. Це кидає виклик ідеї про те, що маленькі мізки обмежують можливості для складного мислення. Такі відкриття ставлять питання про те, наскільки ще далеко можна піти в розумінні когнітивних можливостей невеликих створінь, і якими ще дивовижними здібностями можуть володіти інші дрібні організми.