Велике Солоне озеро в штаті Юта (США) пересихає десятиліттями. Його рівень впав настільки, що оголилося 800 квадратних миль висохлого дна — і відкрилося кілька дивних речей: острівці густого очерету посеред пустельного плая. Навколо хаос. А під ними — тисячоліттями накопичена прісна вода.
Нове дослідження Університету Юти, опубліковане в Scientific Reports 27 лютого 2026 року, показало: під дном найбільшого соляного озера Північної Америки ховається величезний прісноводний резервуар, що може сягати 4 кілометрів углибину.
Що відомо коротко
- Аналіз даних геофізиків Університету Юти виявив, що прісна вода насичує відклади під гіперсолоною поверхнею озера на глибину 3–4 кілометри
- Відкриття розпочалося з таємничих горбиків, вкритих очеретом, що утворилися від підйому підземної прісної води під тиском
- Вчені вважають, що резервуар може мати потужність понад 2,5 милі і простягатися під усім Великим Солоним озером — близько 950 квадратних миль
- Підземні джерела можуть забезпечувати до 12% від загального водного балансу озера — значно більше, ніж 3%, що припускали раніше
- Головна прикладна мета — з’ясувати, чи можна використати ці води для боротьби з токсичним пилом з висохлого дна
Що це за озеро і чому воно важливе
Велике Солоне озеро — найбільша кінцева безстічна водойма Північної Америки. У неї впадають річки, але немає виходу до моря: вся вода випаровується, залишаючи сіль. Завдяки цьому вода тут у 5–8 разів солоніша за океанську.
Але озеро катастрофічно скорочується — через посуху, зрошення та забір водних ресурсів. Озера Пауелл і Мід на початку 2026 року заповнені лише на 25–33%, і Велике Солоне озеро — частина тієї ж катастрофи посухи на американському заході. Оголене дно стає джерелом токсичного пилу — він містить важкі метали й дме просто на мільйонні міста Юти.
Деталі відкриття: від тростинових горбиків до 4-кілометрових розрізів
Усе почалося з дивних островів очерету. Дослідники під час проїзду на аеробоаті через мілководдя помітили кругові завихрення на поверхні води. Коли рівень озера впав і оголив дно, ці кругові форми — «таємничі острови» і «прагмітові оази» — стали видні на супутникових знімках Landsat.
Кожен горбик — це «вікно» в підземний прісноводний світ: місце, де підземна вода під тиском пробивається крізь 9-метровий соляний шар на поверхню. Один із горбиків знаходився прямо над точкою, де прісна вода піднімалась через розрив у непроникному шарі під озером.
Щоб картографувати масштаб системи, у лютому 2025 року канадська геофізична компанія провела аерознімання електромагнітним методом (AEM). Вертоліт пролетів 248 лінійних кілометрів за один день, збираючи дані, що дозволили вченим картографувати межу між солоними і прісними водами під землею.
«Ми змогли картографувати верхній і нижній рівні цього прісноводного резервуару», — розповів провідний автор Михайло Жданов. «Прісна вода могла накопичуватись лише в пористих осадових породах над підстилаючим кристалічним фундаментом, тому що сам фундамент надто щільний — тому ми картографували глибину від фундаменту до поверхні».
Що показали нові спостереження
Несподіванкою стало не саме існування прісної води під озером. «Несподіваним виявилось те, що прісна вода під соляним шаром простягається так далеко в бік центру озера і, можливо, під усім озером», — сказав гідролог Білл Джонсон, співавтор обох досліджень.
Приблизно за 9 метрів під плая дослідники виявили межу, де прісна вода зустрічається з солоною — раніше невідому зону, яку тепер називають «соляною лінзою». Ця знахідка перевертає уявлення вчених про те, як весняний стік потрапляє до кінцевого озера.
Ізотопний аналіз допомагає з’ясувати вік води і звідки вона надходить. Дослідники вважають, що вода накопичувалася тисячоліттями зі сніготанення у горах Вашатч, просочуючись глибоко в надра.
Чому це важливо
Прикладний потенціал відкриття — передусім у боротьбі з пилом. Провідний автор Білл Джонсон хоче з’ясувати, чи можна безпечно задіяти артезійські підземні води для зменшення пилу, що містить токсичні метали. «Є корисні ефекти від цих підземних вод, які ми повинні зрозуміти, перш ніж починати їх видобувати».
Чи можна взагалі видобувати цю воду для пиття і зрошення? «Я не бачу жодних причин, чому її не можна вивільнити», — зазначив Жданов. «Є технологія для контрольованого видобутку підземної рідини». Але більшість гідрологів застерігають: спочатку — вивчення, потім — видобуток.
Переломні точки клімату і посуха на заході США роблять пошук нових джерел прісної води критично важливим. Як зміна клімату впливає на здоров’я людини, токсичний пил із висохлого дна Великого Солоного озера — один із найбільш прямих прикладів: жителі Солт-Лейк-Сіті вже дихають металевим пилом у вітряні дні.
Цікаві факти
💧 Підземна прісна вода накопичувалася під озером тисячоліттями зі сніготанення у горах Вашатч. Вона заповнює крихітні пори в осадових породах під соляним шаром — це не підземне море, а колосальний насичений водою пісковик.
🌿 Очеретяні горбики заввишки до 4,5 метра (15 футів) на висохлому дні озера — прямі «маркери» підземних прісних джерел. Кожен горбик росте там, де підземна вода пробивається вгору. Тепер, знаючи механізм, вчені можуть будувати 3D-карти резервуару просто за супутниковими знімками подібних горбиків.
✈️ Весь масив даних, що став основою відкриття, зібраний за один день польоту вертольота у лютому 2025 року. 248 кілометрів у сітковому патерні над Фармінгтон-Бей — і нова сторінка в гідрології.
🌍 «Захід ще не досліджений на нові ресурси, зокрема прісноводні. Я вважаю, що Юта, Вайомінг та інші штати заходу повинні більше уваги приділяти вивченню того, що у них під ногами», — підкреслює Жданов, натякаючи, що подібні резервуари можуть ховатися по всьому посушливому заходу США.
FAQ
Чи можна відкачати цю прісну воду для пиття або зрошення? Технічно — так, але поки рано. Вчені підкреслюють: потрібно спочатку зрозуміти, скільки цієї води є, звідки вона надходить, і що станеться з екосистемою озера при видобутку. Пріоритет зараз — дослідити можливість локального зволоження токсичних пилових ділянок без масштабного виснаження резервуару.
Що таке «соляна лінза» і чому вона важлива? Це шар солоної води завтовшки близько 9 метрів, що «накриває» прісну воду знизу, як кришка. Саме він не дає прісній воді підніматися — крім місць, де є природні «вікна» (горбики з очеретом). Знання про існування цієї лінзи змінює розуміння того, як весняний сніготанний стік потрапляє до озера і що відбувається з водою в посушливі роки.
Наскільки великий цей резервуар порівняно із самим озером? За попередніми оцінками, шар з прісною водою може займати понад 950 квадратних миль і простягатись під усім озером — практично дзеркальне відображення самого Великого Солоного озера, але прісне і підземне.