На противагу глобальній тенденції потепління, дослідники виявили в Антарктиді явище похолодання, відоме як антипарниковий ефект, який ставить під сумнів прямолінійний наратив про зміну клімату. Цей ефект, що спостерігається в деяких частинах Антарктиди, підкреслює складний і мінливий вплив парникових газів, таких як вуглекислий газ (CO2) і метан (CH4), на клімат Землі. Хоча ці гази зазвичай затримують тепло в атмосфері, що призводить до глобального потепління, за певних умов вони також можуть викликати похолодання, як, наприклад, у холодному сухому повітрі над Антарктидою.
Вчені з Бременського університету на чолі з кліматологом Юстусом Нотолтом досліджували цей парадоксальний ефект охолодження. Їхнє дослідження, опубліковане в журналі Geophysical Research Letters, вивчає, як зміни рівня водяної пари в різних регіонах впливають на потепління або похолодання внаслідок зростання концентрації парникових газів. Цей антипарниковий ефект, вперше виявлений десять років тому у високогірних регіонах Антарктиди, виникає протягом місяців з підвищеним рівнем CO2, що дає можливе пояснення повільнішого зростання температури в Антарктиді порівняно з Арктикою, де таке похолодання є рідкісним явищем.
Комп’ютерне моделювання показало, що прирівнювання рівнів водяної пари в Антарктиді до рівнів в Арктиці призводить до подібних ефектів потепління від CO2 і CH4 в обох регіонах. Однак за нинішніх умов вологості збільшення вмісту цих газів призвело до похолодання в антарктичній тропосфері та потепління в Арктиці. Зокрема, при подвоєнні концентрації CO2 і CH4 в Арктиці відбулося потепління на 0,42 кельвіна, в той час, як в Антарктиці спостерігалося незначне похолодання на 0,01 кельвіна. Ця розбіжність підкреслює роль водяної пари в посиленні або пом’якшенні парникового ефекту, причому сухіша антарктична атмосфера реагує інакше, ніж вологе арктичне повітря.
Спостереження Нотолт припускають, що в міру того, як Антарктида потеплішає і стане більш вологою, антипарниковий ефект може перетворитися на традиційний парниковий ефект. Це дослідження сприяє розумінню нюансів і специфічних для кожного регіону наслідків зміни клімату, підкреслюючи потребу в комплексних моделях для точного прогнозування майбутніх кліматичних сценаріїв. Отримані результати не лише дають уявлення про різні кліматичні реакції Арктики та Антарктики, але й підкреслюють складність кліматичної системи Землі та виклики, пов’язані з вирішенням проблеми глобального потепління.