55 мільйонів років у Світовому океані, а, отже, і в атмосфері, збільшився вміст кисню. Це збігається по часу з прибуттям до берегів Азії літосферної плити, до якої нині прилучена Індія. Зіткнення двох літосферних плит призвело до бурхливого утворення гір, результатами якого стали Памір, Тибет і цілий ряд інших гірських систем. Але, як з’ясовується, зміни цим не вичерпувалися.
Так вважає група палеонтологів з США, Німеччини, Швейцарії і Тайваню. Вихідним матеріалом для їх дослідження послужило співвідношення ізотопів азоту викопних форамініфер — найдрібніших одноклітинних істот, що і досі живуть в земних океанах. Форамініфери відрізняються приємною для палеонтологів особливістю: у них є раковинка з неорганічних матеріалів, яка чудово зберігається у викопному вигляді. Знайома всім крейда — це багато-багато мікроскопічних панцирів форамініфер.
Як всяка споруда такого роду раковина форамініфери назавжди запам’ятовує ізотопний склад тих матеріалів, з яких вона була створена. У тому числі — азоту. У нього два стабільних ізотопи — 14N і 15N. Їх вміст у біологічних зразках пов’язано з вмістом кисню. В тканинах організмів, що жили в бідному киснем середовищі буде трошки більше важкого ізотопу 15N, ніж у сьогоднішній атмосфері.
Аналізуючи скам’янілості форамініфер, зібрані в рамках Програми буріння в океані в Північній Атлантиці, Північної частини Тихого океану і в Південній Атлантиці, вчені змогли відновити співвідношення 15N до 14N в древньому океані і, отже, визначити минулі зміни вмісту кисню.
З часів масового вимирання живих організмів на рубежі мезозойської і кайнозойської ер кисню в Світовому океані було відносно мало. Це можна було б пояснити теплим кліматом — в теплій воді кисню менше, він в ній гірше розчиняється. Але рівень кисню раптово підвищився 55 мільйонів років тому без видимих кліматичних змін. Єдина відома зараз подія планетарного масштабу, подія — зустріч Індії з Азією.