Дискусія про електромобілі (EVs) та водневі автомобілі з паливними елементами (FCEVs) виходить за межі технічних характеристик.
Це порівняння двох способів досягнення мети — мінімізації викидів парникових газів при транспортуванні людей. Обидва види транспорту мають електропривод, але різні підходи до зберігання та передачі енергії. Як зазначає автор, «вони не лише конкуренти, а й уособлюють різні шляхи до енергетично чистого майбутнього» (Kaif Shaikh).
Принцип роботи EV простий: електроенергія заряджає акумулятор, який живить мотор, що обертає колеса. Така система має ефективність до 90%, завдяки мінімальній кількості перетворень енергії. Як результат, електромобілі реагують швидко, мають менше рухомих частин і можуть заряджатися від наявної електромережі.
Водневі автомобілі також використовують електромотор, але отримують енергію через хімічну реакцію у паливному елементі, де водень поєднується з киснем, утворюючи електроенергію і пару. Водночас, передача енергії складніша: електроліз ? зберігання ? транспортування ? перетворення, що призводить до втрат. У результаті, загальна ефективність FCEV — лише 25–45%.
Обидва типи транспорту мають нульові викиди з вихлопної труби, але реальний кліматичний вплив визначає не лише це. Дослідження доводять: електромобілі викидають на 70–75% менше CO?, навіть за умови недосконалих енергомереж. Водневі авто можуть зрівнятись, але лише за умови використання «зеленого» водню, тобто водню, отриманого з відновлюваних джерел. «Якщо водень походить з викопного палива, кліматична перевага FCEV практично зникає», — підкреслює автор.
Щодо інфраструктури — електромобілі мають беззаперечну перевагу. У 2024 році у світі з’явилося понад 1,3 млн публічних зарядних станцій. Більшість водіїв можуть заряджати авто вдома чи на роботі. Водночас, водневі заправки рідкісні, дорогі та технічно складні. Наприклад, у Великобританії — тисячі електрозаправок і лише кілька водневих станцій.
Ціни також грають на користь електромобілів. Масове виробництво літій-іонних батарей знижує їхню вартість. Воднева технологія поки дорога: паливні елементи, баки високого тиску та «зелений» водень мають високу собівартість. Проте, як вказує автор, «головна перевага водню — швидкість заправки: лише 3–5 хвилин».
Незважаючи на це, водень залишається перспективним у важкому транспорті — вантажівках, автобусах, поїздах і суднах. У таких випадках висока щільність енергії водню та можливість швидкої заправки переважають втрати ефективності. Крім того, водень може використовуватися для сезонного зберігання енергії та в промисловості — як сировина для виробництва сталі чи добрив.
«Якщо питання у тому, чим більшість людей їздитиме в найближчі десятиліття, відповідь очевидна — батарейні електромобілі», — резюмує автор. Проте водень не зникне. Його нішеве застосування у важкому транспорті та промисловості може зробити його ключовим елементом майбутньої енергосистеми. Суперечка між EV та FCEV — не змагання за перше місце, а пошук найефективнішого рішення для кожного типу мобільності.