Палеогенетики проаналізували 42 геноми людей періоду Дзьомон, які жили на сучасних Японських островах у кам’яному столітті. За оцінками вчених, предкова популяція цих людей відокремилася від стародавніх жителів материкової частини Східної Азії приблизно 27-19 тисяч років тому, після чого її ефективна чисельність помітно скоротилася. При цьому вчені виявили, що в цій популяції йшов позитивний відбір на генетичні варіанти, що дозволяють пристосуватися до життя в умовах холодного клімату. Препринт дослідження доступний у репозиторії bioRxiv.org.
Yusuke Watanabe et al. / bioRxiv, 2024
Близько 50 тисяч років тому, коли сапієнси розселялися за межами Африки, сучасні Японські острови виглядали зовсім інакше через нижчий рівень Світового океану. Так, Хонсю, Сікоку і Кюсю були частинами єдиного острова палео-Хонсю, а Хоккайдо разом із російським Сахаліном були частинами півострова палео-Сахалін-Хоккайдо-Курильський (палео-СХК), що з’єднувався з материком у районі гирла Амура. Після підйому рівня Світового океану Хоккайдо опинився відрізаний від материка, а між колишніми частинами палео-Хонсю і материком значно розширилася Корейська протока, що сприяло тривалій ізоляції острівного населення.
Судячи з археологічних даних, перші мисливці-збирачі заселили ці землі приблизно 38 тисяч років тому, про що свідчать знайдені знаряддя з обсидіану. Епоха верхнього палеоліту тривала в доісторичній Японії приблизно до 15 тисяч років тому, після чого настав період Дзьомон. На відміну від попередників, люди періоду Дзьомон, що тривав до I тисячоліття до нашої ери, почали виготовляти керамічний посуд, хоча й продовжували залишатися мисливцями-збирачами-рибалками. У досить ізольованому стані населення Японських островів залишалося приблизно до 2300 років тому, після чого послідувала значна міграція вихідців з материкової Азії, які не лише принесли з собою продуктивне господарство, а й згодом асимілювали або витіснили аборигенне населення.
Юсуке Ватанабе (Yusuke Watanabe) з Токійського університету спільно з колегами з Італії та Японії досліджував популяційну історію людей періоду Дзьомон. Для цього вчені проаналізували 42 стародавні геноми, 17 з яких уже були опубліковані в попередніх роботах.
Для початку вчені вирішили з’ясувати, яким маршрутом заселялися палео-Хонсю і палео-СХК. В епоху верхнього палеоліту у предків людей періоду Дзьомон були дві можливості потрапити на ці землі. Перша – подолати Корейську протоку, яка на той час не була дуже широкою, і заселити палео-Хонсю, з якого вже можна було дістатися на півострів палео-СХК. Друга – сушею спочатку заселити палео-СХК, а потім доплисти до острова палео-Хонсю. Або ж палео-Хонсю і палео-СХК заселялися незалежно. Виходячи з обмеженого набору генетичних даних, що були в розпорядженні вчених, вони схилилися до гіпотези з однією точкою входу на майбутні Японські острови: спочатку предки людей періоду Дзьомон подолали Корейську протоку, а потім з палео-Хонсю переселилися на палео-СХК.
Подальші аналізи дали змогу з’ясувати, коли популяція предків людей періоду Дзьомон відокремилася від жителів материкової частини Східної Азії. За оцінками дослідників, це сталося приблизно 27-19 тисяч років тому. Після цієї події ефективний розмір популяції, що відокремилася, скоротився. На палео-Хонсю її розмір почав відновлюватися на початку періоду Дзьомон, в той час як на палео-СХК такого процесу не спостерігалося. Між собою популяції палео-Хонсю і палео-СХК, за даними палеогенетиків, розділилися в період між 10 і 8,8 тисячі років тому.
Крім того, дослідники виявили, що у предків людей періоду Дзьомон йшов позитивний відбір на ті генетичні варіанти, які дозволяють пристосуватися до життя в холодному кліматі. Так, вчені виявили у них полігенні ознаки того, що вони могли краще справлятися з холодом за рахунок нескоротливого термогенезу в бурій жировій тканині. Деякі сучасні популяції також краще пристосовані до життя в умовах холодного клімату, ніж жителі решти планети. Наприклад, це стосується інуїтів, частини австралійських аборигенів, а також бушменів. Однак у всіх трьох випадках механізм їхньої адаптації відрізняється від того, що дослідники виявили у жителів доісторичної Японії.