Більшість людей, які перенесли інфекційне захворювання, стикаються з поствірусним синдромом. Протягом декількох тижнів або навіть місяців після одужання пацієнти відчувають сильну втому, апатію і відсутність сил. З чим це може бути пов’язано, з’ясували вчені на прикладі конго-кримської геморагічної лихоманки.
Конго-кримська геморагічна лихоманка — (ККГЛ) – поширена хвороба. Її викликає вірус (Nairovirus) сімейства Bunyaviridae, який передається кліщами.
Зазвичай вірус передається людям при укусах кліщів або при контакті з інфікованими кров’ю або тканинами тварин під час і безпосередньо після забою. Передача від людини людині може відбуватися в результаті тісного контакту з кров’ю, виділеннями, органами або іншими рідинами організму інфікованих людей.
Крім того, бувають випадки внутрішньолікарняної інфекції через погану стерилізації медобладнання, повторного використання голок і зараження матеріалів медичного призначення.
Перші симптоми хвороби – температура, міалгія (болі в м’язах), запаморочення, болі в шиї, спині або попереку, запалення очей і фотофобії (чутливість до світла). Можуть спостерігатися нудота, блювота, діарея, біль в області живота і в горлі, за якими слідують різкі перепади настрою і сплутаність свідомості.
Через два-чотири дні збудження може змінитися сонливістю, депресією і стомлюваністю, а біль в області живота — локалізуватися в правій верхній частині з визначенням гепатомегалії (збільшенням печінки).
Після одужання більшість симптомів йде, але один залишається — тривала втома. Чому це відбувається, з’ясували вчені з Каролінського інституту (Швеція) у співпраці з Університетом Сівас Джумхурієт (Туреччина). Дослідження опубліковано в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS).
Вони провели тимчасовий загальногеномний транскриптомічний аналіз з використанням крові пацієнтів з ККГЛ в день госпіталізації (T0, гостра фаза), при виписці (T1, рання фаза одужання) і через 30 днів з моменту появи симптомів (Т2, фаза одужання). Вчені виявили фундаментальні імунні реакції та метаболічні зміни як наслідок інфекції. Далі вони розробили загальногеномні метаболічні моделі (GSMM) на системному рівні для виявлення впливу вірусної інфекції на метаболічний процес та перегрупування внутрішньоклітинних метаболічних потоків при прогресуванні захворювання.
- Мозок людини намагається переключити увагу чотири рази в секунду
- Вчені знайшли спосіб відновлювати пошкоджену з віком ДНК
- Вчені передбачили масові отруєння та інфекції
Дослідники набрали 30 госпіталізованих пацієнтів з ККГЛ і спостерігали за ними протягом 30 днів. Майже половину (43%) віднесли до першої групи тяжкості (низький ризик смерті), 30% — до середньої групи, 27% — до третьої групи тяжкості (високий ризик смерті). В останній п’ять пацієнтів померли під час перебування в лікарні.
Наступні зразки збирали у тих, хто вижив у день виписки, в середньому через 10 днів після появи симптомів і медіанною тривалістю 30 днів після появи симптомів. Крім того, вчені зібрали здорові і контрольні зразки і зіставили їх з попередніми.
В результаті фахівці виявили зв’язок між вірусом, метаболічним дисбалансом і виснажливим вичерпанням, від якого страждають пацієнти через довгий час після одужання.
За їхніми даними, гострі вірусні захворювання можуть призвести до метаболічних змін, таких як збільшення витрат енергії та порушення регуляції різних метаболічних шляхів. Вчені помітили, що траєкторія експресії генів пов’язана з метаболічним процесом і вродженою противірусною реакцією. Вони прагнули виявити зміни, специфічні для тяжкості захворювання під час ККГЛ.
Через невеликий розмір вибірки автори дослідження об’єднали пацієнтів з другої і третьої груп (всіх віднесли до «важких») і порівняли їх з тими, у кого була легка форма. Абсолютно всі хворі показали активацію інтерферон-стимульованих генів (ІСГ) і хемокінів (цитокіни, що визначають рух клітин).
З порівняння легкого та важкого ступеня не було конкретної закономірності, але спостерігалася активація 98 генів та зниження регуляції 84 генів.
Спрямоване дослідження виявило активацію циклу трикарбонових кислот (TCA) у всіх порівняннях, що вказує на підвищену потребу в енергії, змінений метаболічний процес і клітинний стрес.
Вони додали, що це дослідження не тільки дало уявлення про прогресування самої інфекції, але і розкрило складний взаємозв’язок між вірусом, енергетичним і вуглеводним обміном організму.
Дослідники сподіваються, що це допоможе знайти нові варіанти лікування та підтримки пацієнтів, а також стане основою для більш повного розуміння синдрому поствірусної втоми при різних вірусних захворюваннях.
Дослідження проливає світло на важливу проблему: подібна тривала втома спостерігається після коронавірусу, важкого перебігу грипу і лихоманки Західного Нілу. Як правило, без ПЛР-тестів такі вірусні захворювання не діагностують, чому багато жертв поствірусної втоми навіть не розуміють, чому у них раптом стає набагато менше сил для повсякденних справ.