Люди по-різному сприймають час, коли розглядають зображення з неоднаковими змістом і складністю. Цей факт ставить під сумнів поширену ідею про універсальний внутрішній годинник, вважають учені зі США.
Здатність мозку відстежувати час і надавати йому якогось значення поки що вивчена погано, проте існують різні точки зору на це явище. Одні дослідники дотримуються гіпотези, що в людей є універсальний “внутрішній годинник”, інші переконані, що на суб’єктивне сприйняття впливає природа подразників, з якими стикається людина, і, відповідно, жодного “внутрішнього годинника”, як у деяких примітивніших організмів, у людей немає.
Фактори, від яких може залежати людське сприйняття часу, активно вивчають сучасні психологи та фахівці в галузі нейронауки. Одне з попередніх досліджень показало, що мозок здатен спотворювати відчуття часу, коли чутливі нейрони зношуються. Інше – виявило, що дітям довшими здаються відеоролики, в яких відбувається менше подій, а дорослим – навпаки.
Учені з Університету Джорджа Мейсона в США вивчили, як на сприйняття часу в дорослих людей впливають зображення, які вони розглядають. Виявилося, що навіть у “недитячій” віковій категорії час перегляду картинки може відчуватися неоднаково. Відповідну наукову статтю опублікував журнал Nature Human Behavior.
Вчені з Університету Джорджа Мейсона в США вивчили, як на сприйняття часу в дорослих людей впливають зображення, які вони розглядають © George Mason University, Alex C. Ma et al.
Автори роботи провели серію експериментів, у яких брали участь 170 осіб. Учасники дослідження протягом різних періодів часу розглядали зображення з різними характеристиками, а потім відповідали на запитання про час, який провели за цим заняттям.
Значущими для сприйняття часу перегляду виявилися такі параметри, як масштаб зображеної сцени, ступінь захаращеності (наприклад, на картинках могли бути повна комора або порожній склад) і те, наскільки добре запам’ятовується сюжет картинки. Такими, що запам’ятовуються, вважали зображення, які для глядача є новими і при цьому виділяються на тлі інших. Масштабніші сюжети, що запам’ятовуються, “розтягували” час: учасники дослідження думали, що розглядали картинки довше, ніж це було насправді. Зображення, які були сильніше захаращені, навпаки, створювали відчуття, що перегляд зайняв менше часу, ніж насправді.
Дослідники окремо зазначили, що відчуття часу та запам’ятовуваність картинки впливають одна на одну. Учасники експериментів точніше оцінювали час перегляду, коли йшлося про більш запам’ятовувані зображення. При цьому сюжети картинок, які “уповільнювали” час, краще запам’ятовувалися.
За словами авторів статті, отримані результати можуть дати змогу встановити зв’язок між зором, пам’яттю і сприйняттям часу в людей, а також поставити під сумнів ідею про універсальний внутрішній годинник. Проте, на думку вчених, у подальших дослідженнях необхідно розглянути, як на оброблення візуальної інформації впливають інші характеристики об’єктів, наприклад текстура.