Всупереч історичній назві, острів Гренландія зовсім не зелений – чотири п’ятих її території покривають тисячолітні льодовики. Однак аналіз супутникових знімків за період з 1980 по 2010 рік показав, що глобальне потепління дуже швидко змінює цю картину.
Вид на комуну Тасіусак у Гренландії / © Encyclopіdia Britannica
Дослідники з Лідського університету (Велика Британія) з’ясували, наскільки змінилася геоморфологія однієї з найпівнічніших частин суші на Землі всього за три десятиліття. Для цього вони використовували супутникові знімки, зібрані програмою Landsat Геологічної служби (USGS) і Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору (NASA) США. Це один із найбільших наборів даних дистанційного зондування Землі (ДЗЗ), а також найповніший з погляду довгострокового спостереження – програма стартувала на початку 1970-х і триває донині.
Для верифікації методик аналізу супутникових знімків учені відвідали 89 локацій у Гренландії, їхня надійність (коефіцієнт каппа) склала 0,81. Інакше кажучи, у цьому дослідженні вдалося досягти високого ступеня вірогідності вивчення реальної геоморфологічної обстановки на підставі даних ДЗЗ порівняно низької роздільної здатності (30 метрів на піксель). Наукова робота з докладними висновками й описом усіх методик, використаних її авторами, опублікована в рецензованому журналі Nature Scientific Reports, її текст перебуває у відкритому доступі.
Коротко, результати дослідження мають такий вигляд:
- За 30 років, з 1980 року, площа гренландських льодовиків зменшилася на 28 700 квадратних кілометрів. Але це значення, по-перше, має найбільшу похибку з усіх виміряних (9700 кілометрів), по-друге, ця площа є незначною порівняно із загальними розмірами льодового щита на острові (понад 1,7 мільйона квадратних кілометрів).
- Покриття Гренландії рослинністю зросло на 111 відсотків – додалося 87 475 квадратних кілометрів тундри, чагарників, боліт і лугів. Простіше кажучи, за три десятиліття острів озеленився вдвічі.
- Що дивно, на 10 відсотків зменшилася площа прісноводних водойм, хоча похибка в даних велика, і на певно цей параметр перевірити поки що не виходить.
- Найсильніше зросла площа заболочених земель (wetlands), майже в чотири рази, тепер вони займають 30 300 квадратних кілометрів Гренландії.
Крім вищеописаних змін геоморфології острова, дослідники оцінювали обсяги та площу потоків талої води, виносів осадових порід, оголення корінних порід і голу (не вкриту рослинністю, льодом або болотами) місцевість. Однак за кожним із цих параметрів результати аналізу суперечливі й потрібна подальша робота.
Порівняння геоморфології Гренландії наприкінці 1980-х і наприкінці 2010-х. Білим показані сніг і лід, блакитним – тала вода, синім – прісна вода, помаранчевим і жовтим – виноси осадових порід з різним розміром часток (великий або дрібний), коричневим – оголення корінної породи, світло-зеленим – тундра, темно-зеленим – чагарники, болота та інша густа рослинність (не тундра) / © University of Leeds
Озеленення Гренландії – процес, який важко назвати позитивним. Проблема в тому, що одночасно з ним збільшуються площі боліт, а вони, своєю чергою, виступають потужним джерелом метану. Частину цих викидів майже одразу зв’язують ґрунти тундри, але загальний баланс усе одно позитивний, і в атмосферу потрапляє багато газу, що має набагато більший парниковий ефект, ніж вуглекислий.
Ще один привід для занепокоєння, який згадали дослідники: позитивний зворотний зв’язок процесів потепління в регіоні. Найбільший острів і так нагрівається швидше за решту світу. А позбавлена льоду земна поверхня краще накопичує тепло і взимку і влітку. Сніг відбиває більшу частину сонячного світла, через що породи навіть під тонкими багаторічними льодовиками ніколи не відтають.
У підсумку чим більше боліт у Гренландії утворюється з потеплінням, тим більше їх буде відтавати і далі. Аналогічно для голої землі. У тих місцях, де змогла закріпитися рослинність, процес іде ще швидше – вона має менше альбедо, ніж багато порід, утримує ґрунт від вимивання і підвищує його теплоємність.