Самураї — у феодальній Японії — світські феодали, починаючи від великих можновладних князів (дайме) і закінчуючи дрібними дворянами; у вузькому і найбільш часто вживаному значенні — військово-феодальний стан дрібних дворян. Часто проводять аналогію між самураями і європейським середньовічним лицарством, але таке порівняння багато в чому неточне. Самураї — не тільки воїни-рицарі. Вони були і охоронцями свого дайме або сюзерена, і в той же час його слугами в повсякденному житті.
1881
Навчання в сім’ї і наставляння вчителя були двома основними факторами, фундаментом у вихованні молоді стану самураїв, які формували ідеал воїна, заснований на міфічних переказах, буддійській байдужості до смерті, страху і болю, конфуціянському культу синівської шанобливості і чисто японської основи — вірності своєму феодалові.
1900
Майбутніх самураїв ростили безстрашними і сміливими, іншими словами, розвивали в них якості, які вважалися в середовищі самураїв найголовнішими чеснотами, при яких воїн міг знехтувати своїм власним життям заради життя іншого.
1865
Такий характер розвивався читанням оповідань та історій про хоробрість і войовничість легендарних героїв, знаменитих воєначальників і самураїв, переглядом театральних вистав. Нерідко батько наказував майбутньому воїну для розвитку сміливості вирушати вночі на кладовищі або місце, відоме своєю поганою славою (де «водилася» нечиста сила і т. д.).
1865
Практикувалося відвідування хлопчиками публічних покарань і страт, а також нічний огляд відрубаних голів злочинців, на яких син самурая повинен був залишити свій знак, який доводить, що молодий бусі дійсно приходив на вказане йому місце.
1864
Щоб розвинути у молоді терпіння і витривалість, синів воїнів змушували виконувати непосильно важкі роботи, проводити ночі без сну (під час свят богів навчання), ходити босоніж узимку, рано вставати і т. д. Ненавмисне ж позбавлення їжі вважалося корисним.
1867
1867
1867
1877
1880
1880
1882
1890
1885
1865
1867
Натхнення: fototelegraf.ru