Міжнародна команда вчених виявила щонайменше 114 видів рослин з 24 родин, поширених по всьому світу, які здатні до 20 років залишатися під землею в стані спокою. Така поведінка дозволяє їм виживати у важкі часи і переносити стихійні лиха. Зокрема воно спостерігається у багатьох видів орхідей.
Як показало дослідження, сплячка часто є виграшною стратегією для рослин. При цьому короткочасні недоліки відсутності росту і відтворення протягом одного або декількох сезонів виправдані більш довгостроковими перевагами, що подовжують життя.
Феномен сплячки рослин на стадії насіння широко відомий, але відносно дорослих рослин, які завершили початкову стадію, набагато менш зрозумілий. Професор Річард Шефферсон з Університету Токіо вперше детально вивчив причини, екологічні функції та еволюційну важливість сплячки дорослих рослин, використовуючи великий архів інформації.
Причини, через які рослини переходять в стан спокою, різняться як між видами, так і між популяціями одного і того ж виду в різних географічних точках. Вони включають ризики знищення бруньок і нових пагонів травоїдними тваринами, поганий вегетаційний період, що перешкоджає накопиченню ресурсів для виробництва пагонів у наступному році, а також конкуренцію з боку іншої рослинності. Примітно, що в умовах глобального потепління зими стають настільки м’якими, що рослини не розуміють, коли настає весна.
Хоча вчені припускали, що сплячі рослини будуть більш поширені в холодних широтах і на великих висотах, де вегетаційний період коротший, виявилося, що така поведінка частіше зустрічається поблизу екватора, де загрози від таких факторів, як хвороба, конкуренція, травоїдні тварини і лісові пожежі, більш високі.
«Філогенетичний аналіз також показав, що здатність впадати в сплячку розвивалася протягом всієї еволюційної історії наземних рослин. Це говорить не тільки про те, що вона виявилася корисною при багатьох різних екологічних умовах, але також і про те, що її еволюція може бути досягнута за допомогою невеликого числа мутацій в декількох генетичних відрізках», — додав професор Хатчінгс.