Еволюція галактик оточена безліччю таємниць і загадок. Згідно основної теорії всі вони спочатку були набагато меншими, ніж сучасні. В процесі еволюції галактики стикалися, утворюючи більш великі системи. Чим масивнішою ставала галактика, тим сильніший був її гравітаційний вплив на сусідів і тим більше їх число приєднувалося до неї.
Згідно з розрахунками астрофізиків, приблизно через п’ять мільярдів років і нашому Чумацькому Шляху доведеться пережити злиття з Туманністю Андромеди. Зрозуміло, вченим хочеться мати уявлення про те, як це буде відбуватися.
Читайте також: 10 найбільш дивних об’єктів у Всесвіті
Колективу дослідників з Великобританії, Нідерландів і США, працюючому на чолі з фахівцями з університету Шеффілда (University of Sheffield), вдалося розкрити одну з таємниць еволюції космічних систем і на крок наблизитися до заповітної мети. Мова йде про активність надмасивних чорних дір, розташованих у центрах деяких галактик.
Справа в тому, що від них відбувається потужний відтік молекулярного водню, внаслідок чого більша частина цього газу викидається за межі галактики. Водень необхідний для утворення нових зірок, і тому його викид безпосередньо впливає на еволюцію космічних систем.
Однак досі не було зрозуміло, що саме надає газу настільки потужне прискорення.
Вчені на чолі з Клайвом Тедхантером (Clive Tadhunter) вели спостереження за галактикою IC506 в Європейській південній обсерваторії в Чилі (ESO). IC506 – це так звана сейфертовская галактики, в центрі якої знаходиться надмасивна чорна дірка, з якої постійно відбуваються викиди холодного молекулярного водню.
З допомогою Дуже Великого Телескопа (VLT) дослідники виявили, що відтік газу відбувається внаслідок руху струменів релятивістських електронів, які викидаються з динамічного середовища неподалік від горизонту подій чорної діри. Частинки рухаються зі швидкістю близькою до швидкості світла. Кожен раз прориваючись крізь хмари газу, струмені електронів надають йому величезне прискорення, викидаючи водень за межі галактики зі швидкістю близько мільйона кілометрів на годину.
Читайте також: Хочете довідатися яка найвіддаленіша галактика у Всесвіті?
Про свої відкриття дослідники повідомляють в статті, опублікованій в журналі Nature.
“Більшу частину газу, що викидається становить саме молекулярний водень, який дуже крихкий, в тому сенсі що він легко руйнується при відносно низьких енергіях, – підкреслює доктор Тедхантер в прес-релізі університету. – Дивно, що молекулярний газ може “вижити” після прискорення, яке йому надає потік електронів, що мчить зі швидкістю світла”.