Нове дослідження пропонує переосмислити наші уявлення про щастя через індивідуальні відмінності, а не загальні моделі.
Люди протягом століть намагались зрозуміти природу щастя. Наша історія сповнена філософських роздумів про те, що робить нас задоволеними життям. Психологи сьогодні вимірюють щастя як важливий показник громадського здоров’я. Вони створюють масштабні проєкти для аналізу цього феномену.
Механізми щастя залишаються недостатньо вивченими. Сучасна наука висуває різні теорії щодо його природи. Нещодавнє дослідження від Каліфорнійського університету в Девісі пропонує новий погляд. Воно фокусується на індивідуальних особливостях, які часто губляться в масових дослідженнях.
“Ми повинні зрозуміти джерела щастя, щоб розробити ефективні заходи”, – зазначає Еморі Бек, перша авторка дослідження.
Конкуруючі моделі щастя
Попередні дослідження показали значний вплив соціально-економічних факторів. Здоров’я, добробут, соціальні зв’язки впливають на наше відчуття щастя. Це формує основу “висхідної моделі” щастя (“bottom-up model” – концепція, що зовнішні фактори визначають рівень задоволеності життям).
Ця модель орієнтується більше на суспільну політику. Вона ставить менший акцент на особистісних втручаннях. Висхідна модель вважає зовнішні обставини ключовими.
“Але ми всі знаємо людей, які пережили травматичні події, але здаються щасливими”, – каже Бек. Деякі люди залишаються щасливими всупереч складним обставинам. Інші ж страждають, маючи очевидні переваги в житті.
Існує також модель щастя “зверху-вниз” (“top-down model” – концепція, що внутрішні фактори визначають сприйняття зовнішніх обставин). Вона зосереджується на думках та почуттях людей. Ця модель віддає перевагу терапії та медитації. Вона спрямована на особистісні риси, а не зовнішні чинники.
Індивідуальні відмінності
Багато дослідників сьогодні схиляються до двонаправленого погляду на щастя. Вони враховують взаємодію між висхідними і низхідними ефектами. Проте залишається багато нез’ясованих деталей. Як різні фактори формують щастя однієї людини? Чи працює це однаково для всіх?
Дослідження Бек та її колег припускає, що ні. Кожна людина може мати власну “формулу” щастя. Вони пропонують звернути увагу на конкретних осіб, а не на загальні моделі.
“Тут ми пропонуємо переосмислити це питання, запитуючи не про те, чи правильні теорії “зверху вниз”, “знизу вгору” або двонаправлені, а скоріше про те, для кого вони правильні”, – пишуть дослідники.
Результати дослідження
Науковці проаналізували дані понад 40 000 учасників з п’яти країн. Респонденти з Австралії, Німеччини, Швейцарії, Нідерландів та Великої Британії брали участь в опитуваннях. Вони відповідали на питання про задоволеність життям протягом 33 років.
Опитування вимірювали загальну задоволеність життям та конкретну задоволеність у п’яти сферах. Це були здоров’я, житло, дохід, стосунки та робота. Вчені шукали зв’язки між цими показниками.
“Виходить, що ми бачимо приблизно рівні групи, які демонструють кожну модель”, – пояснює Бек. Приблизно у половини респондентів спостерігався переважно односторонній зв’язок. У чверті учасників виявили двосторонній зв’язок між сферами задоволеності.
Деякі люди не показали чіткого зв’язку між сферами та загальним щастям. Це означає, що вони майже не впливають один на одного. Причини цього явища залишаються нез’ясованими.
Висновки для майбутніх досліджень
Результати підкреслюють обмеження масових досліджень щастя. Такі дослідження можуть пропускати важливі індивідуальні відмінності. Вони не помічають унікальні патерни кожної людини.
Дослідники припускають, що персоналізований підхід може бути ефективнішим. Він менше зосереджений на широких моделях. Проте для розробки таких методів потрібні подальші дослідження.
“Ці речі розглядаються окремо, але це не так. Вони підживлюють одна одну на особистому рівні”, – підсумовує Бек.
Майбутні дослідження щастя мають враховувати індивідуальні особливості. Вони повинні визнавати, що шлях до щастя може бути унікальним для кожної людини. Це відкриває нові перспективи для психології та громадського здоров’я.