Планетологи вважають, що сліди, залишені стародавніми цивілізаціями в просторі Сонячної Системи, слід шукати виключно на Місяці або на Марсі, так як на ранкову Зірку і інших планетах і місяцях, їх скоріше за все знищили геологічні і космічні процеси.
Учасники проекту Breakthrough Listen, в особі Пана Райта заявили, що якщо можливе існування технологічно розвинених прибульців, то можна задуматися і про існування колись в Сонячній Системі високорозвинених цивілізацій. SETI та аналогічні проекти, зайняті пошуком позаземного розуму, націлилися виявити їх у далеко розташованих зірок.
Марс, Венера і Земля ще 3,5 мільярда років тому нарівні могли підтримувати життя. Зараз у них звичайно ж збереглися свої «життєві зони», де можлива наявність рідкої води. Але через мільярд років Венера стала розпеченим і «кислотних» пеклом, а Марс – безводною замороженою пустелею. Теоретично і там могло зародитися життя, але уникнути парникових періодів і тотального зледеніння вдалося тільки Землі. Якщо на них колись і існувало життя, то воно зникло задовго до появи на Землі багатоклітинного життя і людини взагалі. Не виключена і спроба «міграції» інопланетян на нашу планету, яка могла не вдатися у зв’язку з якимось катаклізмом.
Райт каже, що вчені ніколи серйозно не ставилися до даної теми, тому він вирішив це виправити, і зайнявся розрахунками ймовірності того, чи могли взагалі сліди стародавніх цивілізацій зберегтися до нашого часу. Якщо вони і будуть, то тільки у вигляді органіки. Так само як і на Землі, дія сил природи, коріння рослин і мікробної життєдіяльності швидко їх «замітають». Наприклад, на Землі «оновлення» земної кори триває за 300-500 мільйонів років, тому малоймовірно виявити сліди інопланетян тут.
Марс і Місяць в цьому ключі значно відрізняються, їх надра давно знаходяться в «застиглому» стані, через що є більш придатними для подібних пошуків. Хоча, якщо поглянути з іншого боку, життєві терміни їх так само не нескінченні. На Марсі знищення інопланетних артефактів міг сприяти вітер та інші ерозійні джерела, а на Місяці це могло статися «стараннями» мікрометеоритів і космічних променів.
Найменш придатною для пошукових робіт є Венера, можливо залишені колись інопланетні сліди, якщо навіть і були такі, то вже давно і остаточно знищені вулканічними «виверженнями», «кислотною» атмосферою і постійним оновленням її поверхні.
У підсумку, Райт зробив висновок, що шанс відшукати сліди колись існувавших древніх прибульців, категорично і мізерно малий. Але, тим не менш, при подальших дослідженнях Марсіанської і Місячної поверхонь, планетологам слід врахувати можливу присутність на них слідів давно зниклих цивілізацій, крім «залишків» існування життя.