Спостереження за поведінкою вуглекислоти в природних підземних резервуарах показали, що СО2 може в них зберігатися протягом як мінімум 100 тисяч років, що робить їх безпечним місцем для зберігання “зайвих” парникових газів з атмосфери, заявляють фізики в статті, опублікованій в журналі Nature Communications.
“Виділення СО2 з атмосфери і його запасання в інших середовищах необхідно для того, щоб Британія та інші країни світу могли досягти тих планок по скороченню викидів, які були встановлені в Парижі в минулому році. Ми не були впевнені, як веде себе вуглекислота при закачуванні під землю, що заважало серйозному обговоренню такої можливості. Наше дослідження показало, що подібний метод зберігання СО2 безпечний протягом багатьох сотень тисяч років”, — заявив Майкл Бікл (Michael Bickle) з Кембриджського університету.
В останні роки багато експертів в урядах промислово розвинених держав говорять про можливість “складування” викидів вуглекислого газу в підземних сховищах. На їх думку, така міра дозволить знизити швидкість зміни клімату, і при цьому не буде вимагати переходу на дорогі і недостатньо ефективні поновлювані види енергії.
Дискусії про можливість подібної боротьби з глобальним потеплінням посилилися після підписання Паризьких кліматичних угод і публікацій нових прогнозів кліматологів, у відповідності з якими людству не вдасться утримати глобальне потепління на позначці в 1,5 градуса Цельсія, що вважається критичною, навіть при повному дотриманні всіма країнами прийнятих на себе зобов’язань.
Як розповідає Бікл, розвиток технологій закачування СО2 в підземні резервуари гальмується тим, що багато його колег побоюються, що наповнення підземних пустот вуглекислотою під високим тиском може привести до появи тріщин в породах і поступового повернення СО2 назад в атмосферу, що фактично обнулить ефект від подібних заходів.
Бікл і його колеги прийшли до висновку, що такі побоювання марні, вивчаючи природні резервуари СО2, нещодавно відкриті на території штату Юта в США. Місцеві підземні “бульбашки” вуглекислоти, як з’ясували вчені, сформувалися понад 100 тисяч років тому, і вони залишилися герметичними до теперішнього часу.
За їх словами, пісковики та інші “непроникні” породи, що складають основу стінок в таких резервуарах, виявилися незвичайно стійкими до дії розчину вугільної кислоти і СО2 в газоподібному стані, і тому не варто побоюватися того, що конденсація води в таких ємностях призведе до руйнування їхніх стінок і формування пор, через які парникові гази будуть просочуватися назад в атмосферу.
Зокрема, за 100 тисяч років існування стінки природних резервуарів в Юті зменшилися всього на сім сантиметрів при товщині в кілька метрів, що дозволяє говорити, що СО2 може зберігатися в таких підземних сховищах майже необмежену кількість часу. З цієї причини учені пропонують безпосередньо закачувати вихлопи з заводів і теплових електростанцій прямо під землю, а не викидати їх в атмосферу і потім виловлювати їх.