Новаторське дослідження Гетеборзького університету показало, що мангрові ліси та солончаки, життєво важливі екосистеми, що затоплюються припливами, навіть ефективніше пом’якшують парниковий ефект, ніж вважалося раніше. Ці природні місця існування відіграють вирішальну роль у поглинанні великої кількості вуглецю, тим самим допомагаючи боротися зі зміною клімату.
Дослідження, проведене під керівництвом дослідниці морської хімії Глорії Райтмаєр, виявило додаткові запаси вуглецю в цих екосистемах. Всупереч попереднім уявленням, значна частина вуглецю не лише зберігається в біомасі та мулистих ґрунтах, але й переноситься в океан у вигляді бікарбонату під час припливів і відпливів. Цей бікарбонат, який є нешкідливою сполукою, що використовується у повсякденних продуктах, таких як розпушувач, залишається розчиненим в океані протягом тисяч років. Він сприяє стабілізації рівня pH в океані і потенційно може зменшити його закислення.
Цей висновок з’явився, коли Райтмаєр та її команда співпрацювали з науковцями з 12 країн, щоб проаналізувати приливне перенесення вуглецю в 45 мангрових болотах і 16 солончаках по всьому світу. Їхнє дослідження показало, що експорт бікарбонату з цих екосистем до океану є значним, в деяких випадках дорівнюючи або навіть перевищуючи кількість вуглецю, що зберігається в ґрунті. Це призвело до висновку, що попередні оцінки потенціалу поглинання вуглецю цими екосистемами “блакитного вуглецю” були значно занижені.
Наслідки цих висновків є важливими. Вони свідчать про те, що екосистеми мангрових заростей і солончаків є вдвічі ефективнішими у пом’якшенні наслідків зміни клімату, ніж вважалося раніше. Це нове розуміння підкреслює критичну важливість захисту і відновлення цих екосистем не лише для їхнього біорізноманіття, але й для посилення їхньої ролі у поглинанні вуглецю і пом’якшенні наслідків зміни клімату.