Активність зірок головної послідовності виявилася менш подібною до сонячної, ніж вважалося раніше, особливо щодо зв’язку між зоряними плямами та спалахами.
Сонце є найближчою до Землі зіркою і найбільш детально вивченою. Багаторічні спостереження показали, що воно проходить цикли активності та спокою. Сонячні спалахи пов’язані з магнітними процесами на поверхні. Це створило уявлення про універсальність сонячної поведінки.
Інші зірки головної послідовності також мають зіркові плями, тобто області підвищеної магнітної активності. Спостереження показали, що такі зірки мають цикли тривалістю від трьох до двадцяти років. Магнітна активність зазвичай змінюється синхронно з цими циклами. Це підтверджується аналізом спектральних ліній.
Вважалося, що зоряні спалахи повинні корелювати з плямами, як на Сонці. Сонячні плями і спалахи з’являються в одних регіонах майже одночасно. Однак нове дослідження поставило це припущення під сумнів. Воно було оприлюднене на сервері препринтів arXiv.
Оскільки безпосередньо спостерігати плями складно, вчені використали непрямі методи. Вони проаналізували дані супутника Transiting Exoplanet Survey Satellite, тобто TESS. Зміни яскравості зірок дозволили оцінити наявність плям. Короткі спалахи яскравості трактувалися як зоряні спалахи.
Аналіз понад 14 000 зірок дозволив зафіксувати більше 200 000 спалахів. Для більшості зірок кореляція між плямами і спалахами була слабкою. Лише приблизно у половині випадків ці явища збігалися. Це різко відрізняється від сонячної картини.
Дослідники дійшли висновку, що Сонце є винятком серед зірок. Механізми формування плям і спалахів у більшості зірок можуть відрізнятися. Причини такої унікальності Сонця залишаються незрозумілими. Це відкриває нові напрями для астрофізичних досліджень.