Вже давно було висловлено припущення про те, що бачення дельфійського оракула на горі Парнас могли бути викликані п’янкими газами, які виривалися з надр Землі в результаті сейсмічної активності.
Нове дослідження показує, що багато інших грецьких святилищ спеціально будувалися на тріщинах, що залишилися після землетрусів по всьому Східному Середземномор’ї.
Іен Стюарт, геолог з Університету Плімута (Великобританія), у своєму дослідженні показав, що за таким принципом були обрані місця для будівництва храмів та інших споруд у Мікенах, Ефесі, Кніде і Гієраполі.
Наприклад, в Кніде, руїни якого знаходяться на південно-заході Туреччини, місцеві жителі будували храм на тому ж місці навіть після того, як землетрус руйнувало його.
- Серфінгістка в Австралії загинула від нападу акули
- Камбоджійські рибалки спіймали шість вимираючих гігантських сомів менше ніж за тиждень
Вчений стверджує, що це не було просто помилкою. Стюарт відзначає, що греки розглядали підземний світ як прихисток душі після смерті і джерело містичної сили і знань. Землетруси вважалися тоді містичними явищами, а не стихійними лихами, викликаними рухом тектонічних плит, — таким своєрідним привітом з Аїда. Історичні та геологічні записи показують, що землетруси часто відбувалися в період розквіту давньогрецької цивілізації.
Стюарт припускає, що варто подивитися на стародавні святилища в інших кінцях світу — вони могли бути також пов’язані з підземними поштовхами. У той же час геолог визнає мізерність своїх пізнань в археології. Він каже, що його робота насамперед має спровокувати інших, більш кваліфікованих дослідників на заняття цією темою.