Люди сучасності переживають викликане людством глобальне потепління, але насправді ми не перші, хто зіткнувся зі зміною клімату. Наприклад, у проміжку між 800 і 1400 роками світ був на 0,2 градуса тепліший, ніж середній показник в тому тисячолітті. У той же період часу відбувалося зародження і падіння великих цивілізацій, таких як майя в Центральній Америці і Імперія кхмерів, що побудувала Храм-гору Ангкор-Ват у сучасній Камбоджі.
Цей званий вченими Середньовічний період потепління приніс в різні куточки планети нові і жорсткі погодні умови. Те ж саме очікується і від нинішньої зміни клімату. Так як на сучасному порядку денному стоять питання геоінженерії та інших технологій для протидії результатів антропогенної зміни клімату, зробимо огляд технологічних засобів і пристосувань, використаних стародавніми культурами в цілях боротьби з підвищенням температури, зливами і посухою.
Двох років недостатньо: майя
Ще до Середньовічного періоду потепління майя усвідомлювали, що живуть в жорстких умовах навколишнього середовища зі схильністю до засух. На думку археолога Брайана Фагана, який написав книгу про способи реагування древніх культур на Середньовічний період потепління, майя були неперевершеними майстрами в раціональному використанні і зберіганні водних ресурсів.
Майя будували пустотілі кам’яні піраміди, здатні зберігати досить води для іригації ферм протягом двох або трьох років посухи. Вищий стан майя створив навколо водних ресурсів цілі ритуали – нормальна реакція людини на мізерні запаси води, зазначив Фагана – і заявили простим людям, що для дощів і врожаїв необхідно звернення до богів.
Коли глобальне потепління принесло в регіон більш тривалі посухи, з якими не змогли впоратися піраміди, прості люди збунтувалися і почали залишати міста. У той же час аристократи продовжували вести війни зі своїми сусідами, навіть коли харчові запаси зовсім виснажилися. Зі зміною клімату майя не робили нічого для адаптації.
Поряд із соціальним фактором нездатність майя справлятися з постійними засухами стала причиною падіння цивілізації, вважають Фагана і Геральд Хог, що вивчає древній клімат. Близько 90% населення майя зникли.
«Це був наймасштабніший розпад людського суспільства з відомих нам», – зазначив Хог.
Уроки минулого: чиму
Близько 3 тисяч кілометрів на південь від території майя розвивав технології боротьби з повенями і засухами народ прибережної частини Перу чиму. Вони вчилися на помилках своїх попередників, культури Моче, населення якої перевищило запаси їжі.
Чіму пощастило. У той час більшість людей по всьому світу вмирали, не доживши до 30 років, тому було складно передавати мудрість народу. Але пам’ять поколінь була ключовим фактором для того, щоб пережити кліматичні зміни. Необхідно продумувати і планувати дії, пов’язані з боротьбою зі змінами клімату в довготривалій перспективі, вважає Фагана.
Чіму будували водозливні греблі для каналів з метою запобігти ерозії під час повеней. Лідери забезпечили жорсткий контроль над територією, переносячи їжу або воду з одного регіону в інший залежно від місця, де вирувала біда. Культура пережила Середньовічний період потепління, припинивши своє існування тільки після завоювання інками в 1470-х роках.
Сприятливий період для кхмерів
Вплив глобального потепління в Середньовіччі було не тільки негативним. У той час на території сучасної Камбоджі король Сурьяварман II і його послідовники побудували Храм-гору Ангкор-Ват і інші храми, використовуючи працю сотень тисяч простих людей. Суспільство залежало від рисових полів, що заливаються мусонами і зрошуваних складною системою каналів.
Ці канали відмінно служили в часи рясних мусонів, пояснює Фагана. Однак клімат став холоднішим, викликавши малий льодовиковий період. Регіон відчував більше посушливих часів. Канали заповнювалися мулом, а у зв’язку зі складною структурою їх було неможливо вичищати, вважає Фагана.
Кхмери пішли з міст, залишивши за спиною свої храми.
Не тільки технології: шошони
Ще одна давня культура адаптувалася до змін клімату іншим способом. «Часто роль відіграють соціальні інститути, поведінка, довготривале мислення», – зазначає Фагана.
На Захід Америки Середньовічний період потепління приніс дві тривалі посухи: одна тривала 100 років, а інша – 140. Люди, що жили в тому регіоні, адаптувалися завдяки своїй пристосовності. Вони часто пересувалися по великій території і харчувалися великою різноманітністю рослин і тварин, що зробило їх дієту незалежної від зникнення того чи іншого виду рослини в зв’язку з нестачею води. Шошоніти проіснували як відмінні мисливці і збирачі протягом 5-6 тисяч років, стверджує Фагана, навіть з урахуванням складнощів, викликаних кліматичними змінами.
Приклад сучасності: посуха в Африканському Розі
Стародавні люди залежали від маловрожайного фермерства та ледь могли передбачати погоду, говорить Фагана. Тому вони були більш вразливі до змін клімату, ніж сучасні люди. Але все ж навіть у наш час кліматичні події можуть значно вплинути на історію людства. Вчені передбачали Ель-Ніньо, яке призвело до посухи і голоду в Африканському Розі в липні 2011 року. І все ж люди практично нічого не робили, щоб протистояти голоду, поки не побачили новини про смерті, говорить Хог. «Суспільства минулого і сьогодення не поспішають реагувати на такі речі», – відзначає вчений.
Хог і Фагана провели паралелі між древніми цивілізаціями і сучасністю. Фагана вважає, що людям необхідно об’єднувати зміни в поведінці з технологіями. Останні стануть неоціненною допомогою, але проблеми антропогенного глобального потепління або всесвітнього забезпечення водою не можуть вирішитися технологіями, упевнений учений.
За його словами, рішення лежить у соціальній позиції: «В остаточному аналізі реакція на кліматичні зміни і в минулому, і в сьогоденні – це питання поведінки людини».
Натхнення: www.innovationnewsdaily.com
[poll id=”1″]