Генетична інформація зі стародавніх останків допомагає зрозуміти, як малярія поширювалася та розвивалася разом із людством.
Дослідники під керівництвом вчених із Віденського університету секвенували мітохондріальний геном найсмертоноснішої форми малярії із давньоримського скелета. Результати допоможуть розплутати історію поширення хвороби у Європі.
Важко знайти ознаки малярії в останках стародавніх людей, і ДНК паразита Plasmodium, що викликає малярію, в них виявляється рідко. В результаті досі не існувало повної геномної послідовності смертоносного виду Plasmodium falciparum. Вчені ідентифікувала першу повну послідовність мітохондріального геному патогену з кісток римлянина, який жив в Італії у II столітті.
Вчені витягли ДНК бактерії із зубів людини та змогли ідентифікувати 5458 фрагментів унікальної генетичної інформації, яку вони об’єднали, щоб отримати послідовність, що покриває 99,1% мітохондріального геному. Вони також використовували програмне забезпечення для порівняння геному з сучасними зразками та виявили, що послідовність їхнього стародавнього скелета тісно пов’язана з групою сучасних штамів, виявлених в Індії.
Дослідники кажуть, що їхні результати підтверджують гіпотезу, що P. falciparum поширився до Європи з Азії близько 2000 років тому. Індійські штами «вже були присутні в Європі; таким чином, потенційна поява глобалізації з такими епізодами, як період еллінізму, коли вона вперше була описана греками, здається правдоподібною», — зазначає Лалуеса Фокс, співавтор дослідження.