Нове дослідження Гетеборзького університету показало, що танення вічної мерзлоти після останнього льодовикового періоду було одним із головних чинників підвищення рівня CO2 в атмосфері.
Протягом льодовикових періодів рослини й органічні рештки замерзали у ґрунті, утворюючи лесові відкладення, збагачені вуглецем. Холодна температура уповільнювала розкладання, і значні обсяги органічного матеріалу залишалися збереженими. Але близько 17–11 тисяч років тому клімат потеплів, вічна мерзлота почала танути, і накопичений вуглець вивільнився в атмосферу.
«Ми дійшли висновку, що земля на північ від тропіка Рака виділяла багато вуглецю, коли середня температура підвищилася після останнього льодовикового періоду. За нашими оцінками, цей обмін міг спричинити майже половину підвищення рівня CO? в атмосфері», — зазначає дослідниця Амелі Ліндгрен.
Аналіз пилку за останні 21 тисячу років у поєднанні з кліматичними моделями дозволив відтворити рослинність минулих епох і оцінити, скільки вуглецю зберігалося у ґрунті. Це підтвердило, що танення мерзлоти стало потужним джерелом атмосферного вуглекислого газу під час переходу від льодовикового максимуму до міжльодовикового періоду.
Важливу стабілізуючу роль тоді відіграли торфовища. «Ми бачимо, що торфовища зберігали велику кількість вуглецю протягом голоцену. З часом поглинання в торфовищах фактично компенсувало викиди, які відбувалися з вічної мерзлоти», — пояснює Ліндгрен.
Однак нинішня ситуація принципово інша. Людська діяльність, насамперед спалювання викопного палива, підняла рівень CO2 з 280 ppm у доіндустріальну епоху до понад 420 ppm сьогодні. На відміну від минулих епох, коли нові землі після відступу льодовиків слугували додатковим резервуаром для зберігання вуглецю, у майбутньому підняття рівня моря зменшить площі суші. Це ставить під питання, де саме можна буде компенсувати додаткові викиди від танення сучасної вічної мерзлоти.
Таким чином, дослідження показує: природні механізми стабілізації вуглецевого циклу більше не можуть зрівноважити антропогенні викиди, і збереження існуючих торфовищ та сповільнення танення мерзлоти є критично важливими для майбутнього клімату.