Моніторинг змін кількості водно-болотних угідь в регіонах, де відбувається танення вічної мерзлоти, повинен займати одне з найважливіших місць в комплексі зусиль по прогнозуванню майбутніх темпів зміни клімату, свідчать нові дослідження.
Танення вічної мерзлоти викликане глобальним потеплінням, яке нагріває північні високі широти швидше, ніж інші ділянки Землі. Викид вуглецю вічної мерзлоти в атмосферу може прискорити темпи зміни клімату. Якщо навіть невелика частина вуглецю виділяється у вигляді метану (CH4), більш сильнодіючого парникового газу, ніж CO2, тоді зворотній зв’язок стає ще значнішим.
На Землі налічується близько мільйона квадратних кілометрів торф’яних боліт з вічної мерзлоти, де зберігається приблизно 20 % загальних запасів вуглецю вічної мерзлоти, яка, згідно з прогнозами, розтане вже в цьому столітті. Швидкість, з якою замерзлі органічні ґрунти потенційно можуть розкладатися, в п’ять разів більше, ніж для замерзлих мінеральних ґрунтів. При цьому торф після відтавання, ймовірно, буде непропорційно заповнений водою, що створить сприятливі умови для викиду метану.
У новому дослідженні вчені виміряли темпи вивільнення метану при таненні торфовищ в бореальному районі північної Канади. Вічна мерзлота у цих екосистемах призводить до утворення водно-болотних угідь, які можуть бути основними джерелами метану. Проте, всупереч очікуванням, при розкладанні стародавнього рослинного матеріалу, що містився у вічній мерзлоті, виділялося дуже мало метану. Основним його джерелом виявилося нова органічна речовина, отримана з рослинності, яка колонізувала ці водно-болотні угіддя після танення вічної мерзлоти.
«Ми виявили, що під час танення вічної мерзлоти викиди метану з північних торфовищ більшою мірою обумовлені змінами в масштабах водно-болотних угідь, ніж виробництвом метану в результаті розкладання раніше замерзлої органічної речовини», — повідомив доктор Ян Хартлі з Коледжу наук про життя та довкілля Ексетерського університету.
Вчені вважають за необхідне вдосконалювати можливості моніторингу і прогнозування майбутніх змін масштабів водно-болотних угідь. «Для цієї мети можна використовувати супутники, проте прогнозування місцезнаходження і часу танення в районах вічної мерзлоти — і, отже, розвиток водно-болотних угідь — залишається проблемою. Танення пов’язане з підвищенням температури, але оскільки рослинність і ґрунт ізолюють вічну мерзлоту, прогнози також повинні враховувати наслідки зміни клімату для рослинності», — сказав професор Метью Вільямс з Університету Единбурзької школи геофізичних досліджень.
Очікується, що в 21 столітті потепління високоширотних лісових і тундрових районів продовжиться, приводячи до танення великих приповерхневих шарів вічної мерзлоти. Це, в свою чергу, спровокує екологічні та біогеохімічні зміни, які вплинуть на зміну клімату та навколишнього середовища. Деякі області вічної мерзлоти будуть вологими на поверхні, а інші — більш сухими. За словами вчених, виділення таких областей важливо для прогнозування викидів парникових газів.