Телескоп “Кеплер” отримав фотографії головного поясу астероїдів Сонячної системи в рамках місії К2 і детально вивчив сотні досить великих малих небесних тіл, чиї фотографії вчені раніше не отримували.
“Ми простежили за траєкторіями руху всіх відомих нам астероїдів в цьому регіоні космосу, однак більшість з них виявилося занадто тьмяним для того, щоб їх міг побачити “Кеплер”. Яскраве кулясте скупчення М35, виступало в якості фону для наших спостережень, теж не допомагало їх побачити. І незважаючи на все це нам вдалося простежити за чотирма дюжинами астероїдів і виміряти швидкість їх обертання, чого ніхто, насправді, не очікував”, — розповідає Роберт Сабо (Robert Szabo) з обсерваторії Конкоя (Угорщина).
Телескоп “Кеплер”, спеціально призначений для пошуку екзопланет, був запущений в травні 2009 року. Апарат постійно стежив за зірками в невеликій області неба в районі сузір’я Лебедя і шукав планети, фіксуючи слабкі коливання яскравості цих зірок при проходженні планети по диску світила. У травні 2013 року телескоп вийшов з ладу, однак фахівці знайшли спосіб продовжити його роботу в рамках так званої місії K2.
До початку К2 “Кеплер” дивився на Всесвіт фактично перпендикулярно по відношенню до екліптики – уявної площини, на якій знаходяться всі планети і більшість комет і астероїдів Сонячної системи. Після “воскресіння” телескоп почав періодично заглядати всередину головного поясу астероїдів між орбітами Марса і Юпітера, а також в інші області системи, де живуть астероїди і комети.
Цим скористалися угорські астрономи під керівництвом Сабо, які проаналізували знімки головного поясу астероїдів, випадково отримані “Кеплером” під час пошуку екзопланет, і виявили на них сотні астероїдів, які живуть неподалік від Землі, або що входять в число так званих “троянських” об’єктів – астероїдів, які знаходяться за або перед Юпітером по його орбіті.
Спостереження за допомогою “Кеплера”, які в деяких випадках тривали майже місяць, допомогли вченим уточнити властивості і виміряти частоту обертання багатьох астероїдів з головного поясу і їх “троянських” побратимів. Ці фотографії допомогли астрономам зробити важливе відкриття, що стосується походження цих об’єктів, здатних покинути свою орбіту внаслідок гравітаційних пертурбацій і стати небезпечними для життя на Землі.
Як виявилося, всі троянські астероїди обертаються досить повільно, що вказує на те, що вони є “мігрантами” з більш холодних і далеких околиць Сонячної системи, а не небесними тілами, які завжди жили неподалік від Марса, Землі і Юпітера. Відповідно, повинен існувати якийсь механізм, який постійно “транспортує” подібні небесні тіла в околиці Юпітера, де вони стають “троянцями”.
Що цікаво, приблизно чверть троянських астероїдів подорожують по орбіті Юпітера не одні, а в компанії супутника, навколо якого вони повільно обертаються. Про це вчені давно підозрювали з моменту відкриття “супутника” у астероїда Патрокл у 2001 році, проте підтвердження цієї ідеї було отримано тільки зараз, завдяки даним з “Кеплера”.