Астрономи виявили рідкісну подвійну систему у Малій Магеллановій Хмарі, що складається із зірки типу Be та білого карлика, після надзвичайно яскравого рентгенівського спалаху.
Під час спостережень за Малою Магеллановою Хмарою — галактикою-супутником Чумацького Шляху — команда дослідників із Університету штату Пенсильванія зафіксувала яскравий рентгенівський спалах від джерела CXOU J005245.0-722844. Це вказало на існування рідкісної подвійної системи із зірки типу Be та білого карлика. Такі системи зустрічаються вкрай рідко — це лише сьомий відомий випадок, що робить відкриття надзвичайно важливим для вивчення еволюції зірок і подвійних систем.
Зірки типу Be — це масивні та швидко обертові світила, навколо яких утворюються газові диски, здатні взаємодіяти з компаньйоном у подвійній системі. Зазвичай такими компаньйонами є нейтронні зірки або чорні діри, але у цьому випадку компаньйоном став білий карлик. Взаємодія зірки та білого карлика спричинила рентгенівський спалах, що тривав менше 16 днів і перевищив межу Еддінгтона — критичний поріг випромінювання, за якого зірка втрачає речовину з поверхневих шарів.
Проаналізувавши спектр випромінювання, вчені підтвердили, що спалах спричинений термоядерними процесами на поверхні білого карлика, які виникають під час акреції матеріалу зі зірки типу Be. Додаткові спостереження в оптичному та ультрафіолетовому діапазонах також зафіксували короткочасне збільшення яскравості зірки, що збігалося зі спалахом, що ще більше підтвердило його термоядерну природу.
Окрім цього, вчені виявили, що орбітальний період системи скоротився з 17,55 до 17,14 днів за кілька років до спалаху, що свідчить про динамічні зміни в системі. Такі зміни пов’язані з процесом акреції, коли білий карлик накопичує матеріал, що поступово уповільнює обертання системи. Подібний рідкісний спалах раніше був зафіксований лише раз — у системі MAXI J0158-744.
Дослідники планують продовжувати спостереження за цією системою, щоб краще зрозуміти механізми, що призводять до таких подій, а також частоту їх виникнення. Подальші дослідження можуть надати нові дані про еволюцію зірок і допоможуть удосконалити моделі космічних явищ, що формують галактики.