Молода і яскрава зірка Фомальгаут оточена щільною хмарою пилу і уламків. Космічний телескоп James Webb вперше розглянув деталі його структури, виявивши кілька окремих астероїдних поясів. Розміри одного з них набагато більше всієї Сонячної системи.
Яскрава, молода і велика зірка Фомальгаут знаходиться всього в 25 світлових роках від нас. Вона прекрасно видно на нічному небі, але лише в південних регіонах північної півкулі. Телескопи дозволяють розрізнити, що Фомальгаут входить до складу потрійної системи і пов’язаний з парою зірок, розташованих в 0,9 і 2,5 світлового року від нього. Його оточує великий пиловий диск, який нещодавно розглянули космічні телескопи James Webb і Hubble.
Виявилося, цей диск має складну структуру і складається з трьох поясів, дальній з яких тягнеться на відстань в 23 мільярди кілометрів від зірки — це приблизно в 150 разів більше середньої дистанції між Землею і Сонцем і вдвічі більше пояса Койпера, найдальшої периферії нашої системи. Про це вчені повідомили в статті, опублікованій в журналі Nature Astronomy.
Фомальгаут А приблизно вдвічі масивніше Сонця, в 20 разів яскравіше і набагато молодше. Йому немає і 500 мільйонів років, і воно оточене хмарою, що складається із залишків речовини, що не увійшла до складу самої зірки і, можливо, планет, які ховаються за цим пилом. “Я б сказав, що Фомальгаут пропонує“ архетипний” залишковий диск. Розглянувши структури цього диска, ми можемо отримати уявлення про планетну систему”, – розповів Андраш Гаспар (Andrаs Gаspаr), один з авторів нової роботи.
Досі астрономам вдавалося побачити лише зовнішні області пилової хмари Фомальгаута. Щоб заглянути глибше, Гаспар і його колеги вирішили провести спостереження в ближньому інфрачервоному діапазоні, перш за все за допомогою новітнього телескопа James Webb. З’ясувалося, що диск приховує відразу кілька поясів, розділених проміжками, в яких, ймовірно, знаходяться планети.
У безпосередній близькості від Фомальгаута знаходиться щільний пиловий диск, яких тягнеться на відстань від семи до 80 астрономічних одиниць (радіусів орбіти Землі). Для порівняння, ширина головного поясу астероїдів в Сонячній системі становить всього 1,5 астрономічної одиниці. Далі розташований проміжний пояс, площина якого відхилена на 23 градуси. Нарешті, на периферії знаходиться ще один пояс уламків і пилу. Нахил “середнього” пояса може вказувати на те, що він утворився в результаті зіткнення двох великих зародків планет, які від удару розлетілися на дрібні фрагменти.
Скайлер Вольф (Schuyler Wolff), один з авторів нової роботи, додав: