Іспанські вчені дослідили 17 зубів, знайдених у шарах кінця епохи верхнього палеоліту на археологічній пам’ятці Бальма-Гіланія в Каталонії, що належали щонайменше трьом людям, які жили близько 13 тисяч років тому.
Археологічна пам’ятка Бальма-Гіланія, розташована на південно-східній околиці Піренейських гір у сучасній Каталонії, є стоянкою стародавніх людей під скельним навісом, де збереглися культурні шари двох епох — верхнього палеоліту та мезоліту. У цих шарах виявлено артефакти, деревне вугілля, кістки тварин і людські рештки, зокрема 17 зубів, які, ймовірно, належали представникам азильської культури.
Палеоантропологи з Барселонського автономного університету під керівництвом Серхіо Аренаса дель Амо проаналізували зуби й визначили, що вони належали трьом різним індивідам: двом дорослим і одній дитині. Один із зубів належав дитині віком близько п’яти років, шість зубів — дорослій людині приблизно 40 років, а решта десять — молодій людині віком 20-25 років.
Зуби третьої людини викликали найбільший інтерес. Дослідження показало, що один із верхніх різців був сильно зношений, але найцікавіше те, що цей зуб був молочним і не випадав до 20-25 років. Крім того, вчені виявили на одному з премолярів ознаки інвагінації, або “зуб у зубі” — рідкісної аномалії розвитку, яка раніше не фіксувалася у людей епохи плейстоцену. Ця аномалія зустрічається у 0,3-10% сучасних людей, і зазвичай уражає бічні різці верхньої щелепи.
Також у зубах цієї людини було виявлено карієс та зрощені корені в кількох молярів, що вказує на наявність стоматологічних проблем у стародавніх людей. Це відкриття дає нові уявлення про здоров’я і спосіб життя людей, які жили понад 13 тисяч років тому.