Апарат “Кассіні”, що працював на орбіті Сатурна з 2004 по 2017 рік, детально картував його найбільший супутник – Титан, виявивши на його поверхні моря і озера з рідкими вуглеводнями, куди впадають річки, що поповнюються атмосферними опадами.
Титан довгий час вважався одним з найцікавіших об’єктів у Сонячній системі з точки зору пошуків життя. У 2005 році в рамках місії NASA “Кассіні” до нього було відправлено спусковий апарат “Гюйгенс”, який пробив щільну азотну атмосферу супутника та виявив холодний, оповитий смогом світ. Є версія, що під шаром льоду на Титані ховається глобальний солоний океан, проте підтвердити це поки неможливо.
Екваторіальні області Титана зайняті рядами піщаних дюн, у середніх широтах переважають рівнини, а ближче до полюсів розташовані озера і моря, які, на перший погляд, нагадують земні ландшафти, тільки замість води там рідкі вуглеводні. Дослідники зосередили увагу на вивченні морів Кракена, Лігеї та Пунгі, використовуючи дані радарної зйомки апарату “Кассіні”.
За допомогою інструменту RADAR вчені дослідили берегову лінію морів і проникли на 200 метрів углиб, використовуючи метод радіолокаційного синтезування апертури (SAR). Вони скористалися прозорістю вуглеводнів у Ku-діапазоні та отримали дані про склад рідини, що наповнює ці моря. Виявилося, що рідина складається з суміші метану, етану і розчиненого азоту, причому частка етану дещо менша за очікувану.
Метаново-азотні дощі, які розбавляють етанову компоненту морів, виконують на Титані роль прісної води, аналогічно до того, як річки на Землі впливають на солоність Балтійського моря. Вчені доповнили ці дані результатами бістатичного експерименту розсіювання, проведеного “Кассіні”. Цей метод дав уявлення про поверхневий шар морів, показавши, що він не є абсолютно гладким, як вважалося раніше.
Аналіз виявив, що на морі Лігеї спостерігаються брижі заввишки один міліметр, а на морях Кракена і Пунгі – до трьох міліметрів. Поблизу берегів та естуаріїв шорсткість вища – 3,6-5,2 міліметра, що вказує на активні приливні течії. Дослідження також виявило різницю у складі рідини в різних частинах морів, зокрема в естуаріях концентрація метану вища, що свідчить про метанові річки, що впадають в етанові моря.