Запропоновано цікаву стратегію боротьби з глобальним потеплінням шляхом маніпулювання вмістом водяної пари в атмосфері. Цей метод передбачає використання особливих матеріалів, зокрема льоду та вісмут (ІІІ) йодиду, для впливу на атмосферні умови.
Дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, досліджує потенціал застосування вісмут(ІІІ) йодиду в тропопаузі – шарі атмосфери безпосередньо над місцем, де ми живемо. Розпорошуючи від двох кілограмів до двох тонн цієї речовини щотижня, дослідники оцінюють можливе зниження температури поверхні Землі. Зокрема, ефект охолодження може становити від -0,07 до -0,09 ват на квадратний метр.
Водяна пара є основним парниковим газом, на який припадає приблизно 70% парникового ефекту, що еквівалентно підвищенню температури Землі на 30 градусів за Цельсієм. Без такого рівня водяної пари середня температура на планеті впала б нижче точки замерзання. Скорочення антропогенних викидів парникових газів широко визнано критично важливим кроком у стримуванні глобального потепління.
На додаток до скорочення викидів, геоінженерія пропонує альтернативні стратегії втручання в клімат. Одним з підходів, що розглядається, є розсіювання аерозолів в атмосфері. У спільному дослідженні НАСА та Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA) використовувалися методи моделювання для оцінки впливу видалення атмосферної водяної пари за допомогою розпиленого вісмуту (ІІІ) йодиду.
Моделювання показало, що розпилення вісмуту (ІІІ) йодиду може знизити концентрацію водяної пари в тропопаузі на 10%, що призводить до помітного охолоджувального ефекту. Однак було виявлено потенційний побічний ефект – збільшення хмарності на висотах від 16 до 18 кілометрів.
Для досягнення стійкого охолоджувального ефекту необхідне постійне щотижневе застосування вісмуту (ІІІ) йодиду. Важливо зазначити, що це дослідження являє собою попереднє вивчення життєздатності геоінженерного методу, що підкреслює необхідність подальших досліджень для розуміння потенційних побічних ефектів і визначення найбільш ефективних речовин для диспергування аерозолів.
П’ять фактів про геоінженерію та кліматичне втручання
- Типи геоінженерії: Геоінженерію можна розділити на дві основні категорії: управління сонячною радіацією (SRM) і видалення вуглекислого газу (CDR), зі стратегіями, що варіюються від світловідбивних аерозолів до прямого захоплення CO2 в повітрі.
- Історичні прецеденти: Концепція геоінженерії виникла в 1960-х роках, коли кліматолог Михайло Будико запропонував підвищити альбедо (відбивну здатність) Землі, щоб охолодити планету.
- Міжнародне управління: Відсутність всеосяжної міжнародної нормативно-правової бази для геоінженерних досліджень і розгортання викликає етичні та екологічні занепокоєння.
- Потенційні ризики: Геоінженерні втручання несуть ризик непередбачуваних наслідків, таких як порушення регіональних погодних режимів і вплив на біорізноманіття.
- Сприйняття громадськістю: Опитування свідчать про неоднозначну громадську думку щодо геоінженерії, причому підтримка часто залежить від сприйняття безпеки, ефективності та механізмів управління запропонованих втручань.
Поки триває пошук рішень для боротьби з глобальним потеплінням, дослідження геоінженерних методів, таких як диспергування вісмуту (ІІІ) йодиду, представляє як інноваційний потенціал, так і виклики, пов’язані зі спробами маніпулювання кліматичними системами Землі.