Увага кліматологів усього світу прикута до Гренландії, оскільки нові дослідження відкрили важливі аспекти її історії протягом останнього льодовикового періоду. Незважаючи на численні дослідження, залишається багато невідомого про минуле цього величезного острова, зокрема про час його обмерзання. Відсутність таких даних ускладнює створення точних моделей коливання рівня моря.
Науковці зі США вирішили повторно дослідити зразки, взяті зі свердловини, пробуреної в центрі острова ще 30 років тому. У 1993 році в рамках проекту Greenland Ice Sheet Project 2 вчені дісталися основи трикілометрового льодовика в районі Верхнього табору. З того часу зразки зі свердловини GISP2 зберігалися у Колорадо. Науковці з кількох установ США, під керівництвом Університету Вермонта, дослідили кілька найнижчих сантиметрів керна, публікуючи результати в журналі PNAS.
У відкладеннях (тіллях) дослідники виявили органічні сліди, які свідчили про наявність ґрунту в минулому. Це включало фрагменти бруньок верби, мегаспори колючого моху, насіння маку, склероції грибів та частинки деревини, ймовірно, вербові. Найбільш несподіваними знахідками були залишки ніг комах і складних очей. Такі дані свідчать, що в минулі теплі періоди центр Гренландії звільнявся від льоду, перетворюючись на тундру з холодним сухим кліматом, де температура не перевищувала 10 градусів Цельсія.
Високий вміст органічного вуглецю та азоту в зразках пояснюється наявністю рослинного покриву, а збагаченість ізотопом берилію-10 вказує на тривалий вплив атмосфери протягом кількох тисяч років. Це було достатньо для формування ґрунтів, у яких розвивалася екосистема.
Точний вік тундри встановити не вдалося, але співвідношення ізотопів алюмінію-26 і берилію-10 вказує на час у межах останнього мільйона років. Аргонове датування показало, що чистий лід, який перекриває ці шари, існує близько 250 тисяч років. Це відкриття підкріплює гіпотезу, що крижаний щит міг розтанути не тільки в центрі острова, але й в інших місцях.
Таким чином, вчені поступово збирають дані про минуле Гренландії, підкріплюючи теорію про її “крихкість”. Дослідження 2016 року та пізніші роботи виявили, що льодовик неодноразово танув і відновлювався, що має важливе значення для розуміння сучасних кліматичних змін і їхнього впливу на рівень моря.