Проста анімація доводить, що надсвітлові кораблі виявилися б непридатними в реальності.
У науково-фантастичному кіновсесвіті “Зоряний шлях” космічні кораблі на варп-двигунах здатні долати у вакуумі відстань у 299 792 кілометри за одну секунду.
Однак новий невеличкий ролик астрофізика Джеймса О’Донохью (James O’Donoghue), який раніше був співробітником NASA, а зараз працює в Національному космічному агентстві Японії, розповідає, що стало б із таким космічним кораблем, як “Ентерпрайз”, якби він відправився від Сонця до Плутона в реальності. Відео опубліковано у твіттері вченого.
Ролик Джеймса О’Донох’ю
У “Зоряному шляху” не існує встановленої шкали надсвітлових швидкостей. Однак Рік Штернбах і Майкл Окуда – технічні консультанти “Наступного покоління” – 1991 року опублікували посібник, що містить деякі правдиві цифри, і саме на них О’Доног’ю спирався у своїй роботі.
Так, шкала передбачає, що варп-фактор 1 дорівнює швидкості світла, а верхня межа варп-фактора – 9,99 – більш ніж у 2140 разів перевищує її. Корабель “Ентерпрайз”, який зобразив учений, летів від Сонця до Плутона саме починаючи з варп-фактора 1 і прискорюючись до 9,9 (приблизно у 2083 рази швидше за швидкість світла).
На початковій швидкості, що відповідає швидкості світла, кораблю знадобилося б п’ять годин і 28 хвилин, щоб досягти Плутона, який перебуває на відстані близько 5,9 мільярда кілометрів від світила, а на шлях до Проксими Центавра – найближчої зірки – пішло б чотири роки і три місяці.
Форм-фактор 5 приблизно у 213 разів швидший: у такому разі подорож від Сонця до Плутона тривала всього лише півтори хвилини. Тим часом Проксими Центавра “Ентерпрайз” досяг би за тиждень.
На варп-швидкості в 9,9 корабель долетів би до Плутона менш ніж за 10 секунд, а до Проксими Центавра – за 18 годин.
Однак подорож навіть на максимальній варп-швидкості з одного кінця Чумацького Шляху до іншого тривала б майже 96 років. Тут-то й виникає проблема: 96 років – це довше, ніж середня тривалість життя людини на сьогодні.
Навіть якби “Ентерпрайз” летів на “трансварпівській” швидкості, що у 8323 рази перевищує швидкість світла, подорож через усю нашу Галактику зайняла б 24 роки. Тим часом до Андромеди – найближчої до нас галактики – ми дісталися б через 300 років.
Як підкреслює О’Донох’ю, найшвидший апарат, створений людиною, – це Сонячний зонд NASA Parker Solar Probe: він здатний рухатися зі швидкістю 192 кілометри на секунду, або 692 тисячі кілометрів на годину. Якби він летів від Сонця до Плутона, то довелося б чекати майже рік.
Тож, робить невтішні висновки вчений, людство та його технологічні можливості поки що надто далекі від подорожей навіть у межах власної Галактики. А навіть якщо ми досягнемо такого прогресу, який зображений у фільмах, то далеко не факт, що нам буде доступний будь-який куточок Всесвіту.