У найближчі десять років зоряне небо поповниться тисячами нових яскравих точок: супутникові угруповання ростуть як на дріжджах. Ніхто не сумнівається у незаперечній користі, яку вони принесуть, але для астрономічних спостережень це катастрофа. Вчені знову нагадали про проблему, показавши, як апарати типу Starlink заважають роботі навіть космічних телескопів, і запропонували ряд рекомендацій щодо зниження шкоди. Однак не всі компанії готові їх дотримуватися на ділі.
Видання Forbes опублікувало об’ємну колонку астрофізика Ітана Сігеля (Ethan Siegel), який описав сформованого в середовищі астрономів консенсус з приводу зростаючих супутникових угруповань на орбіті Землі. Поки йде розгортання апаратів Starlink і OneWeb, але зовсім скоро до них приєднаються як мінімум супутники Kuiper від Amazon. Та й загальна кількість об’єктів на орбіті до 2030 року може перевищити 10 тисяч.
Минулого року астрономи провели безліч зустрічей, конференцій та інших заходів, на яких підбивали підсумки перших місяців роботи в новій реальності. І мова не тільки про роботу на віддалі: з 2019 року всі телескопи зіткнулися з надзвичайно великою кількістю перешкод від супутників, як тільки почалося розгортання Starlink.
Найбільш продуктивними були семінари SATCON1 і Dark and Quiet Skies («Темні і спокійні небеса»). Перший проводили Національний науковий фонд США (NSF), Національний центр США по наземній, нічній оптичній і інфрачервоній астрономії (NOIRLab) і Американське астрономічне товариство (AAS); другий – Міжнародний астрономічний союз (IAU), ООН і Міжнародний астрономічний центр IAC.
Спільними зусиллями вчені розробили найважливіші рекомендації, які необхідно враховувати при розробці супутників. Фактично їх всього дві: висота орбіти не вище 550-600 кілометрів, а зоряна величина при спостереженні із Землі не повинна перевищувати +7 (більше – краще). Це еквівалентно найслабшим зіркам, помітним неозброєним оком. Чим вище супутник, тим довше він перебуває в полі видимості і повільніше рухається по небосхилу.
У цьому сенсі вже виведені на орбіту супутники Starlink, хоч і дуже яскраві, становлять меншу проблему, ніж апарати OneWeb. Угруповання SpaceX зараз займає орбіти на висоті 550 кілометрів, а ось британсько-індійський проєкт використовує орбіту 1200 кілометрів. Але і Starlink скоро виявиться вище: частина планованих до запуску супутників теж розмістяться високо. До цього моменту, як сподіваються астрономи, американської компанії вдасться знизити помітність апаратів.
Щоб не бути голослівним, Сігель зібрав кілька прикладів того, як астрономічні спостереження зриваються через супутники. Причому не рятує навіть виведення телескопів в космос – «Хаббл» знаходиться на орбіті заввишки близько 540 кілометрів, і в його поле зору все одно потрапляють апарати Starlink. А нижчевикладене відео демонструє безглуздість продовження будівництва Обсерваторії імені Віри Рубін – нового інструменту в Чилі. Ролик змоделював спостереження 110 перших об’єктів з каталогу Мессьє за допомогою майбутнього телескопа: половина з них засвічена вже виведеними супутниками.
І немає надійних методів нівелювати ці перешкоди. Комп’ютерна обробка знімків знижує їх чіткість і інформативність, а в астрономії часто важливі дані кожного пікселя. Адже про рух далеких об’єктів вчені часом судять по зміні яскравості ледь помітних точок на зображенні. Іншими словами, наявність яскравих супутників на орбіті радикально знижує якість спостережень наземних телескопів – і необхідно терміново з цим щось робити.
SpaceX активно працює з астрономами й намагається знизити помітність своїх апаратів. Виходить з перемінним успіхом, але прогрес все одно є, хоча поки і далекий від бажаного (зоряна величина останніх модифікацій Starlink дорівнює +6). Amazon з їх проєктом Kuiper і OneWeb на словах теж готові йти назустріч вченим і зроблять все можливе, щоб їх супутники не заважали спостереженнями.
Однак такі заяви належить перевірити на практиці. Нарешті, запропоновані на семінарах і конференціях рекомендації – необов’язкові.
Сігель відзначає важливість і значущість нових супутникових угруповань для людства – прогрес не зупинити. Але закликає прислухатися і до астрономів, які працюють в умовах обмеженого фінансування і тепер змушені витрачати час на фільтрацію помилок. Вироблені науковим співтовариством рекомендації слід зробити обов’язковою вимогою регуляторних організацій до всіх виведених орбітальних апаратів. Інакше земна наука втратить дуже багато.
Натхнення: naked-science.ru