Дослідження молекулярних хмар в галактиці Андромеда дало змогу створити найбільший на сьогодні каталог цих структур і поглибити розуміння умов зореутворення в сусідніх галактиках.
Молекулярні хмари — це «холодні та щільні скупчення міжзоряного газу і пилу», що складаються переважно з молекулярного водню. Наймасивніші з них відомі як гігантські молекулярні хмари. Саме в таких середовищах народжуються нові зорі. Їхні властивості визначають еволюцію галактик.
Команда астрономів з Кардіфського університету використала дані системи CARMA для аналізу Андромеди. Ця галактика є найближчою великою сусідкою Чумацького Шляху. Її близькість дозволяє детально досліджувати міжзоряне середовище. Саме це зробило Андромеду ідеальною лабораторією.
«Метою роботи було створити зразок GMC для M31 шляхом застосування дендрограм», — зазначають автори. В результаті вони ідентифікували 453 молекулярні хмари. Це найбільший каталог хмар для цієї галактики. Додатково було виявлено 35 складних хмарних комплексів.
Середній радіус знайдених хмар становив близько 72 світлових років. Середня маса сягала приблизно 158 500 сонячних мас. Швидкісна дисперсія була відносно низькою. Близько двох третин хмар виявилися гравітаційно зв’язаними.
Порівняння з Чумацьким Шляхом показало суттєві відмінності. Залежність між розміром і масою хмар в Андромеді має інший нахил. «Він є меншим, ніж у хмарах нашої галактики», — підкреслюють дослідники. Це свідчить про відмінні умови формування хмар.
Отримані результати розширюють уявлення про міжзоряне середовище спіральних галактик. Вони демонструють, що навіть близькі за типом галактики можуть мати різну внутрішню структуру. Це важливо для моделей зореутворення та еволюції галактик.