Нещодавні дослідження групи індійських геологів на чолі з К.С. Саджінкумаром пролили світло на структуру на північному заході Індії, визначену як кратер від падіння метеорита. Цей кратер, названий “Луна”, інтригував науковців протягом десятиліть, але лише нещодавно з’явилися конкретні докази, що підтверджують його позаземне походження.
Це дослідження, проведене в період з 2019 по 2022 рік, використовувало петрографічний, мінералогічний і геохімічний аналізи, щоб не тільки встановити природу кратера “Луна”, але й точно визначити час його утворення, а результати були опубліковані в журналі Planetary and Space Science.
Кратер “Луна” діаметром від 1,5 до 1,8 кілометра і висотою сім метрів над рівнем моря розташований на рівнині Банні в басейні річки Кутч, штат Гуджарат, Індія. Щорічні повені створюють проблеми для дослідників, але команді Саджінкумара вдалося зібрати важливі зразки під час сухих сезонів. Їхні аналізи виявили високу концентрацію іридію та мінералів, що вказують на залізні метеорити, підтверджуючи ударне походження кратера.
Попри цей прорив, деякі вчені вимагають подальших доказів, зокрема, виявлення частково розплавлених порід, які могли утворитися внаслідок інтенсивного зіткнення метеорита із Землею. Саджінкумар планує продовжувати ці пошуки, незважаючи на складні умови в кратері.
Значення цього дослідження виходить за рамки геологічного інтересу: радіовуглецевий аналіз показує, що кратеру приблизно 6 905 років, тоді як оптико-стимульований люмінесцентний аналіз уточнює його утворення приблизно до 4 050 років тому. Цей період збігається із занепадом Харапської цивілізації, видатного суспільства бронзового віку в долині Інду. Дослідники припускають, що падіння метеорита, ймовірно, спричинило масштабні лісові пожежі та значну ударну хвилю, що потенційно сприяло занепаду цієї цивілізації. Близькість кратера “Луна” до Дхолавіра, великого харапського міста, свідчить про значні наслідки для мешканців того часу.
Хоча дослідження не встановлює прямого зв’язку між утворенням кратера і занепадом Харапської цивілізації, воно відкриває шляхи для подальшого вивчення того, як природні катастрофи історично формували людські суспільства. Потужність вибуху, що потенційно перевершує потужність метеорита, який утворив знаменитий Аризонський кратер, підкреслює масштабність події та її можливий історичний вплив.
Цікаві факти про Харапську цивілізацію
- Розташування і розмір: Харапська цивілізація розкидалася по територіях сучасних Пакистану і північно-західної Індії, займаючи територію понад 1,25 мільйона квадратних кілометрів. Це робить її однією з найбільших древніх цивілізацій, порівнянною за розміром з сучасними Єгиптом та Месопотамією.
- Міське планування: Харапські міста, такі як Мохенджо-Даро та Хараппа, славилися своїм вражаючим міським плануванням та розумінням інженерії. Вони мали сітку вулиць, що перетиналися під прямим кутом, складну систему каналізації та водопостачання, а також великі громадські споруди, як-от ванни та зерносховища.
- Писемність: Цивілізація Долини Інду мала власну форму писемності, що досі не розшифрована. Ця писемність складається з понад 400 символів, які вважаються логографічними (один символ може означати ціле слово) або фонетичними (один символ означає звук).
- Економіка та торгівля: Економіка Харапської цивілізації була різноманітною і розвинутою, включаючи землеробство, скотарство, рибальство, ремесла та торгівлю. Вони торгували з Месопотамією, що свідчить про їх високий рівень морської навігації та комерційних здібностей.
- Загадкове зникнення: Близько 1900 р. до н.е., Харапська цивілізація почала занепадати, і досі не існує однозначної відповіді, чому це сталося. Серед гіпотез — зміни клімату, природні катастрофи, зниження родючості ґрунтів та вторгнення арійських племен. Ця загадка залишається однією з найбільших загадок в історії стародавнього світу