Наука

Вчені припустили, чому ми хочемо спати під час заколисування

Експерименти показали, що дрозофіли з часом звикають до монотонної вібрації й краще висипаються завдяки їй. Сон мух схожий на людський, і вчені припускають, що те саме відбувається з людьми. Людина з дитинства звикає до того, що її заколисують, щоб приспати, – з часом стимуляція починає працювати як снодійне.

© Доктор Кенгі Кох, Університет Томаса Джефферсона

Біологи знають, що люди і миші засипають, якщо їх почати заколисувати. Однак нейронні механізми, що лежать в основі такої реакції, дотепер не були відомі. Команда з Університету Томаса Джефферсона з’ясувала, що дрозофіли так само засипають від монотонної стимуляції. Результати роботи опублікували в журналі Cell Reports.

Сон мух схожий на людський, тому вчені припускають, що заколисування і вібрації впливають на людей схожим чином. «Ми взяли плодову муху в якості моделі для вивчення механізмів індукції сну за допомогою механічної стимуляції», – розповів доктор Кюн Кох, автор дослідження.

Біологи помістили мух на вібруючу платформу і спостерігали, як зміниться режим сну у комах. Результати показали, що дрозофіли краще засинають і довше сплять під час заколисування – як люди. Також вони реагують на світло і звук, який би розбудив їх при звичайному сні. Крім цього, мухи були бадьорішими після відпочинку і поводилися так, ніби спали довше звичайного.

Дослідники помітили, що в перший час вібрація робила комах активнішими. Але після кількох спроб заснути під час заколисування платформа почала присипляти дрозофіл. Як вважають вчені, мухи звикають до нових умов і згодом відчувають себе настільки спокійно, що засинають. «З часом мухи дізнаються, що вібрація не становить загрози, і це знижує пильність», – пояснив доктор Кох. Також з’ясувалося, що ефективність вібрацій залежить від їх частоти й генетичних особливостей комах.

Аналізувати нейронні механізми на мухах набагато простіше, ніж на людях, тому команда продовжить використовувати комах в якості моделі. Вчені планують визначити нейрони, які сприяють засипанню під час заколисування. Також вони хочуть з’ясувати, як впливають на засинання інші стимули – світлові, слухові і нюхові.

Крім того, в майбутньому команда планує оптимізувати платформу для людей і використовувати заколисування як безпечне снодійне. «Було б корисно підібрати індивідуальні параметри стимулів для кожної людини за кілька сеансів терапії», – підсумував Кох.

Натхнення: naked-science.ru

Back to top button