Перед лицем неминучого вимирання людського виду, спрямована панспермія — навмисне поширення мікроорганізмів із Землі на інші космічні тіла — постає як один з останніх можливих вчинків нашої цивілізації. Нещодавнє дослідження в журналі Acta Astronautica досліджує етичні та філософські аспекти такого рішення, ставлячи під сумнів доцільність пересівання земного життя в космосі.
Що таке спрямована панспермія?
Спрямована панспермія передбачає запуск спеціальних космічних апаратів, що містять прості форми земного життя — бактерії, археї, гриби та інші мікроорганізми — з метою їх поширення на потенційно придатних для життя планетах. Ця ідея обговорюється з 1970-х років, зокрема Карлом Саганом та іншими відомими вченими.
У сценарії неминучої катастрофи планетарного масштабу (наднова, зіткнення з астероїдом, поглинання чорною дірою), спрямована панспермія пропонує останній шанс для продовження генетичної спадщини Землі, навіть якщо це буде не людська цивілізація, а лише мікроскопічні форми життя.
Філософські основи та етичні дилеми
Біоцентричний погляд
Філософське обґрунтування спрямованої панспермії походить від біоцентризму — переконання, що всесвіт із життям має вищу цінність, ніж всесвіт без життя. З цієї перспективи, поширення життя на космічних просторах стає майже моральним імперативом — чим більше планет містять життя, тим “кращим” стає всесвіт.
Принцип “чим більше, тим краще” передбачає, що збільшення кількості живих організмів у всесвіті є позитивним результатом, незалежно від їхньої природи. За цією логікою, навіть якщо людство не виживе, продовження існування земного життя в будь-якій формі на інших планетах є варте зусиль.
Цінність біорізноманіття
Інша філософська позиція ставить на перше місце не просту наявність життя, а його різноманіття.
При такому підході виникає занепокоєння, що земні мікроорганізми можуть забруднити потенційні екосистеми на інших планетах або завадити виникненню унікальних форм життя на цих світах. З цієї точки зору, спрямована панспермія може бути виправдана лише як крайній засіб порятунку земного біорізноманіття, а не як проєкт з колонізації всесвіту земними видами.
Велферистські міркування
Велферизм зосереджується на потенційних стражданнях, які можуть виникнути в результаті наших дій. Якщо земне життя, поширене на інших планетах, зрештою еволюціонує в розумні види, ці істоти можуть зазнати таких самих страждань, як і людство — війн, голоду, несправедливості.
Чи маємо ми право створювати умови для виникнення нових розумних істот, якщо не можемо гарантувати їм відсутність страждань? Чи не краще зосередитися на покращенні умов життя на Землі замість поширення потенційного страждання на космічні простори?
Висновки дослідження
Автори дослідження приходять до висновку, що потенційні негативні наслідки спрямованої панспермії переважують потенційні переваги. Забруднення інших планетарних систем, знищення потенційно унікальних форм позаземного життя та створення умов для майбутніх страждань розумних істот розглядаються як серйозні етичні проблеми.
Водночас, це дослідження відображає глибину етичних питань, з якими людство зіткнеться в міру розвитку космічних технологій. Те, що століття тому було лише науковою фантастикою, сьогодні стає предметом серйозних наукових та етичних дискусій, а через століття може стати реальним вибором для людства.
Якими б не були наші технологічні можливості, їх розвиток має супроводжуватися відповідним етичним аналізом та відповідальним прийняттям рішень щодо майбутнього не лише нашого виду, але й життя у всесвіті в цілому.