Сурикати уважно стежать за вагою родичів і не люблять, коли хтось додає у вазі швидше них – адже від маси сурикату залежить його статус в групі. Як тільки вони помічають, що інший звір поправився, вони починають багато їсти, щоб відновити статус кво.
У багатьох спільнотах тварин, де положення особини в ієрархічній структурі визначає можливість продовження роду, статус особини залежить від віку і розмірів. Повільно зростаючі тварини часто змушені поступатися більш молодим суперникам, які швидше набирають масу.
У сурикатів з пустелі Калахарі надбавка у вазі в одного звірка змушує його родичів, що стоять на щабель вище в ієрархії групи, посилено їсти і збільшуватися в обсягах, щоб не втратити свій соціальний статус. А якщо сурикат робить стрибок по соціальних сходах, то прагне стати більше своїх нових найближчих суперників.
Для того, щоб вивчити закономірності в наборі ваги у сурикатів, вчені вибирали відстаючу особину і починали підгодовувати (вистачало одного вареного яйця в день). Через три місяці сурикати, що мають більш високий соціальний статус, також змінювали свою харчову поведінку і додавали у вазі, щоб ті, які отримували прикорм від вчених, не виросли більшими від «старших за званням». При цьому поведінка тварин могла і не змінюватися: вони все також виконували загальні обов’язки — стояли в дозорі, визираючи ворогів, і дбали про дитинчат. Зміни маси відбувалися навіть у молодих сурикатів, які не займаються боротьбою за статус в групі.
Право заводити потомство в групах сурикатів належить в основному парі лідерів групи. Решта тварин допомагають ростити дитинчат і забезпечують безпеку групи. Якщо головна самка вмирає, її місце займає найтовстіша з найближчих за рангом. У самців все відбувається схожим чином, за винятком того, що молоді особини залишають групу, в якій народилися, і намагаються змістити лідерів інших груп. Місце лідера, тобто єдиного з правом заводити потомство, також часто дістається найбільш вгодованому, хоча у виборі головного самця беруть участь і інші фактори.
Вчені припускають, що подібна гнучка реакція на виникнення ризику може бути характерна і для інших ссавців, в тому числі і для приматів.