Міжнародна команда дослідників вивчила чорну діру в деталях, які раніше не були їм доступні. У цьому допомогло спостереження за потоком гарячої плазми навколо.
Дослідники провели спостереження за масивною чорною дірою і виявили нові деталі, що стосуються конфігурації гарячої плазми, яка оточує космічний гігант, повідомляє Interesting Engineering. Вони використовували вимірювання поляризації рентгенівських спостережень для уточнення моделей, що описують поведінку цих небесних речовин.
Чорна діра називається Cygnus X-1 (Лебідь), її маса в 21 разів більше, ніж у Сонця. Вона також є одним з найяскравіших рентгенівських джерел в Чумацькому Шляху і має на орбіті зірку-компаньйона масою в 41 разів більше, ніж у Сонця.
Нові вимірювання отримала місія Imaging X-Ray Polarimetry Explorer (IXPE), яка є частиною співпраці між НАСА та італійським космічним агентством (ASI).
Cygnus X-1
Раніше вимірювали лише напрямок чорних дір та енергію рентгенівських променів від гарячої плазми. Тепер IXPE вимірює лінійну поляризацію, яка містить більше інформації про те, як рентгенівські випромінювання розсіюються від матеріалу, який знаходиться поблизу чорної діри.
IXPE також здатний виявити рентгенівські промені, випромінювані гарячою плазмою приблизно на 1240 км від горизонту подій. Завдяки цьому дослідники об’єднали дані зі спостереженнями, зробленими рентгенівськими обсерваторіями НАСА NICES і NuSTAR. Так у них вийшло проаналізувати геометрію плазми.
Дослідники виявили, що їх плазма простягається перпендикулярно довгому потоку плазми. Це дозволяє підтвердити гіпотезу про те, що процеси в рентгенівській яскравій області поблизу чорної діри відіграють важливу роль у запуску струменя.
Їх спостереження підтверджують деякі моделі, які можуть передбачити поведінку гарячої плазми навколо чорних дір. Це також спростовує одну з моделей, яка передбачає, що корона чорної діри – це вузький стовп плазми вздовж осі струменя. Вчені вважають, що їхні спостереження можуть допомогти зрозуміти таємничу поведінку чорної діри та те, як вона накопичує масу.