Більшість рептилій — як вимерлих, так і сучасних – пересуваються на чотирьох ногах, проте динозаври ще на ранніх етапах своєї еволюції відокремилися від родичів, ставши двоногими. І тепер вчені змогли дізнатися, як їм це вдалося. Дослідження опубліковано в журналі Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences.
Навіть найдавніші динозаври, такі як цей еораптор, вже бігали на двох ногах / © deviantart.com
Більшість рептилій — від примітивних проколофонів до сучасних ящірок – чотириногі тварини, лише за рідкісним винятком піднімаються «на диби». Однак існувала група рептилій, члени якої або все життя пересувалися на двох ногах, або відносно легко приймали двоногу позу, скажімо, для огляду околиць або щоб дотягнутися до їжі. Це були динозаври.
Їх предки були цілком звичайними чотириногими рептиліями, схожими на ящірок, проте за досить короткий термін — всього близько 50 мільйонів років — головки їх стегнових кісток повернулися всередину, що дало динозаврам можливість розташувати стегна строго під тулубом (а не по обидві сторони від нього, як у ящірок) і почати спритно бігати на двох ногах.
Довгий час вчені сперечалися, яким же чином відбулася переорієнтування головок стегнових кісток у предків динозаврів: чи то завдяки появі нової зв’язки, яка буквально вивернула їх ноги, то чи внаслідок поступового скручування самої кістки. Докази першої теорії виявили у птахів і пізніх динозаврів, докази другої — у ранніх динозаврів і крокодилів.
- Американські вчені дізналися, що стане причиною виверження Єлловстоун
- Вулкани рятують Землю від глобального потепління
Щоб відповісти на це питання, міжнародна група дослідників вивчила кілька десятків скам’янілостей і сучасних ембріонів рептилій і птахів за допомогою комп’ютерної томографії. Дивно, але їхні дані демонструють, що обидві теорії справедливі: ембріологічні дані показують один спосіб вивертання головки стегнової кістки, а палеонтологічні — інший. В результаті вчені прийшли до висновку, що у ранніх динозаврів кістки спочатку проверталися всередину внаслідок нових зв’язок, а потім до цього процесу додалося скручування самої кістки.
У ранніх динозаврів (ліворуч) головка стегнової кістки нагадувала крокодилячу, а у пізніх динозаврів і птахів (праворуч) вже набула пташиного вигляду / © Yale University
Таким чином, автори нової роботи підкреслили, що теорії, які здаються суперечливими одна одній насправді можуть бути частиною єдиного процесу. Формування головок стегнових кісток у ембріонів сучасних крокодилів і птахів відбувається по-різному, але це зовсім не означає, що у їх предків ноги формувалися двома альтернативними шляхами. Швидше нащадки врешті-решт зупинилися тільки на одному способі.