Вчені-палеонтологи виявили в Новій Зеландії рештки викопної летючої миші, яка жила на архіпелазі приблизно 16 мільйонів років тому.
Новий вид отримав назву Vulcanops jennyworthyae на честь давньоримського бога вогню Вулкана і австралійської дослідниці Дженніфер Уорсі. Є й альтернативна версія — новозеландський готель, в якому жили палеонтологи під час розкопок, теж називався «Вулкан» (Vulcan Hotel).
За мірками кажанів викопний вид був справжнім гігантом — маса його тіла майже в три рази більше, ніж у його сучасних родичів. Втім, кажани в принципі не бувають дуже великими, так як їм потрібно володіти швидкістю і маневреністю, щоб ловити здобич. Тому в порівнянні з іншими видами ссавців викопна летюча миша мала не найзначніші розміри — маса її тіла становила лише 39,8 до 42,6 грама, тоді як у нині живих представників цього підзагону рукокрилих відповідний показник — в середньому 13,8 грама.
Незвично великий розмір — не єдина цікава особливість V. jennyworthyae. Ці тварини могли не тільки літати, але і повзати по землі. Для цієї мети у них були спеціальні кігті. Більше того, оскільки вони все ж були досить великими, ці кажани, ймовірно, основну частину часу саме повзали, а не літали.
Такий сухопутний спосіб життя призвів до того, що V. jennyworthyae на відміну від їх кровосисних побратимів не гребували і рослинною їжею. При цьому іноді могли з’їсти і комах. Цьому сприяло і те, що в Новій Зеландії такої їжі було в надлишку.
За словами вчених, раніше на новозеландських островах мешкало безліч видів кажанів, однак зміни клімату призвели до того, що в даний час їх залишилося тільки два: Mystacina tuberculata і Mystacina robusta. Обидва вони — родичі викопної V. jennyworthyae. Крім того, летючі миші — взагалі єдині залишені в живих «корінні» ссавці у Новій Зеландії. Всіх інших вже пізніше завезли сюди люди.
Опис знахідки опублікована в британському науковому журналі Scientific Reports.