Астрономи зафіксували рідкісне явище — формування гігантської планети у розбалансованій подвійній зоряній системі HD 135344 AB.
Відмінності у розвитку подвійної зорі
Система HD 135344 AB розташована за 440 світлових років від Землі. Обидві зорі — молоді, проте мають відмінний еволюційний статус. Первинна зоря HD 135344 A вже повністю втратила свій протопланетний диск, тоді як вторинна HD 135344 B ще його зберігає. Ця асиметрія дає унікальну можливість спостерігати планетарне формування на різних стадіях. За словами Томаша Столкера, провідного автора дослідження, «Зірка A ніколи не досліджувалася, оскільки не мала диска. Але ми підозрювали, що вона може мати планету».
Пряме виявлення молодої планети
Після чотирьох років спостережень за допомогою Дуже великого телескопа (VLT) і приладу SPHERE, астрономи безпосередньо візуалізували планету HD 135344 Ab. Це рідкісний випадок: планета має масу приблизно 10 Юпітерів і вік до 12 мільйонів років. Вона знаходиться на орбіті за 15–20 астрономічних одиниць від зірки. Її спектральний тип L, що вказує на статус між газовим гігантом і коричневим карликом. Підтвердження планетарного статусу об’єкта стало можливим завдяки точній астрометрії та вдалому розташуванню орбіти.
Виявлення HD 135344 Ab за допомогою телескопа VLT та його інструменту SPHERE. Чотири зображення отримано за допомогою інфрачервоного подвійного спектрографа і спектрографа, а два – за допомогою спектрографа інтегрального поля. Планету видно в західному напрямку (тобто праворуч). (VLT/SPHERE; Stolker et al. 2025. A&A)
HD 135344 Ab, імовірно, сформувалася поблизу снігової лінії («межі в протопланетному диску, де леткі речовини переходять у твердий стан»). У цьому регіоні легше утворюються ядра гігантських планет, бо пил і лід злипаються у більші тіла. Це підтверджує гіпотезу, що снігова лінія — оптимальна зона для утворення масивних планет. Водночас планета залишається майже невидимою у типовому зоряному пилу, що ускладнює спостереження.
Нові горизонти для досліджень
Успішне пряме зображення HD 135344 Ab демонструє потенціал сучасної оптики та технік обробки даних. Столкер зазначає: «Нам пощастило побачити планету саме тоді, коли кут між нею і зорею був мінімально достатнім для виявлення». Подальші відкриття очікуються з випуском четвертого набору даних Gaia у 2026 році. Це дозволить націлено шукати молоді гігантські планети, які ховаються на малих відстанях від зір. У 2029 році ситуація ще більше зміниться з запуском Надзвичайно великого телескопа, який розширить можливості прямих зображень і спектрального аналізу екзопланет.