Якщо в перші роки життя людини її мозок з активністю формує міжнейронні контакти (синапси) і до чотирьох років життя людини їх число оцінюється в квадрильйон, то після цього синапсів стає все менше і менше.
Це не варто сприймати як щось великою мірою негативне, оскільки надлишок міжнейронних контактів не веде ні до чого хорошого. Занадто багато нервових ланцюгів, які можуть з’явитися, надалі відповідальні за створення цього інформаційного шуму. Існує думка, що саме через нездатність мозку позбавлятися від непотрібних синапсів можуть проявлятись такі хвороби як аутизм або шизофренія.
Процеси, які стосуються міжнейронних зв’язків, вивчаються давно і уважно. На даний момент відомо, що в багатьох процесах беруть участь також астроцити і клітини макроглії. Що стосується останніх, то це є імунітетом нервової системи. Проникнення звичайного імунітету в головний і спинний мозок неможливо через те, що там присутні власні імунні клітини (клас макрофагів), які проводять велику роботу, в тому числі і допомагають підтримувати кількість синапсів, яке потрібно.
Ще недавно не було зрозуміло, як саме макроглія може регулювати число синапсів. Дослідники з Сан-Франциско опублікували статтю, у якій вони повідомляють, що в даному випадку інтерлейкін-33 служить головним сигналом. Він є сигнальним імунним білком, які синтезують багато клітин. В певний момент розвитку мозку відбувається активне виділення астроцитів, а інтерлейкін-33 від астроцитів виконує роль сигналу для імунних клітин, які починають поглинання контактів між нейронами.
Це означає, що, якщо нейронні ланцюги потребують коригування, то дія повинно виконуватися щодо мозкового імунітету. Цілком можливо, що через якийсь час психічні і нервові розлади, які є складними, вийде лікувати завдяки роботі з імунними клітинами.
Також ця інформація знову показує, яке високе місце в організмі займає вплив імунної системи. Адже, виходить, у завдання імунітету входить не тільки боротьба з інфекціями, але і формування тканин і органів.