Вітряні турбіни з’являються як гриби по всьому світу в рамках повільного, але вірного, переходу до «зелених» джерел енергії. Але традиційні «вітряки» обмежені у використанні. Ставити їх можна тільки на вітряних місцях, а якщо вітер дуже сильний — роботу вітряної турбіни краще призупинити через ймовірності руйнування. Таким чином, здатність «вітряків» стабільно та гарантовано виробляти енергію знижується.
В Японії є ще більш екстремальна проблема, коли мова заходить про використання вітряної енергії, — тайфуни. Близько 30 тайфунів формуються над північно-заходом Тихого океану кожен рік, і близько 7-12 з них виходять на основні японські острови. Стандартний тайфун має швидкість вітрів 30-40 м/c, а найлютіші — понад 50 м/c. Традиційні вітряні турбіни розроблені так, щоб працювати при середній швидкості вітру 6-10 м/с.
Тому традиційні вітряні турбіни непридатні там, де ймовірність тайфунів підвищена. Але один японський інженер вважає, що знайшов рішення проблеми. Він створив новий тип вітряної турбіни, яка дуже любить тайфуни.
Ацуші Шімуцу створив тайфуну турбіну, яка дуже схожа на віночок для збивання яєць. При тайфунних вітрах вітряк здатний виробляє і зберігати величезну кількість енергії — достатньої, щоб забезпечити нею Японію на 50 років.
Читайте також: Щоб розробити сумісну з тайфунами турбіну, у 2013 році Шімуцу залишив свою роботу і заснував компанію «Челленерджі». Він зіткнувся з двома головними випробуваннями — розробити турбіну, яка продовжить працювати під час тайфуну і зможе витримати непередбачувану модель вітру. Поточна розробка, подивитися яку в роботі можна на відео вище, досягає 30-процентної продуктивності під час симуляцій. Комерційні вітряні турбіни досягають 40-процентної продуктивності, але вони не працюють під час тайфунів або коли вітри непередбачувані.
Мета Шіміцу — встановити одну з тайфунних турбін на Національному стадіоні під час Олімпійських ігор в Токіо в 2020 році.